Доступны Сейчас: Книги Станислава Соколенко на тему кластеров в глобальной экономике и в Украине

Появились в продаже книги Станислава Соколенко на тему кластеров в глобальной экономике и в Украине. Доставка книг Новой Почтой за счет покупателя или передача из рук в руки в Киеве (центр). Свяжитесь с нами здесь.

1. Кластери в глобальній економіці. Соколенко С.І., К., Логос, 2004, 848 с. -34,00 грн.

У монографії узагальнено багаторічний досвід вивчення проблем кластерізації. Досліджено комплексні проблеми формування та функціонування мережі виробничих систем-кластерів у контексті сучасних теорій економічного розвитку. Всебічно аналізуються процеси розвитку таких систем в умовах глобальної економіки… Книга рекомендується для широкого загалу економістів, науковців, фахівців з проблем управління, викладачів, аспірантів та студентів.

2. Підвищення конкурентоздатності економіки на основі формуваня кластерів. Захід та Південь України. (Підсумки соціально-економічних досліджень). Під ред. Соколенко С.І., К., Логос, 2005, 238 с. – 19,00 грн.

Збірник висвітлює результати досліджень регіонального розвитку на Заході та Півдні України. Подається вітчизняний досвід формування нових виробничих мережевих структур – кластерів, аналізуються досягнення цих об’єднань як в розвинутих, так і в депресивних регіонах країни, розглядаються перспективи підвищення рівня економіки областей України на основі нової моделі організації виробництва.

3. Производственные системы глобализации: Сети. Альянсы. Партнерства. Кластеры.: Украинский контекст. Соколенко С.И., К., Логос, 2002, 647 с. -29,00 грн.

4. Глобалізація і економіка України. Соколенко С.І., К., Логос, 1999, 568 с. -24,00 грн.

5. Глобальные рынки ХХІ столетия: Перспективы Украины. Соколенко С.И., К., Логос, 1998, 568 с. -24,00 грн.

6. Современные мировые рынки и Украина. Соколенко С.И., К., Демос, 1995, 354 с. -13,00 грн.

Переход на страницу заказов.

Програма Міжнародної науково-практичної конференції «Кластеризація – вагомий фактор підвищення конкурентоздатності економіки України»

Програма Міжнародної науково-практичної конференції «Кластеризація – вагомий фактор підвищення конкурентоздатності економіки України»

26 вересня 2014 року
м. Київ, вул. Артема, 26,
СЕУ, зал засідань 2-ий поверх

9:30-10:30 Реєстрація учасників міжнародної науково-практичної конференції
10:30-10:50 Відкриття конференції, доповідь Президента Спілки економістів України, заслуженого економіста України, академіка АЕН України, професора –

В.Оскольського «Кластеризація – вагомий фактор підвищення конкурентоспроможності економіки України».
10:50-11:10 Доповідь–привітання від Національної академії наук України, Віце- президента, директора ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», Віце-президента Спілки економістів України В.Гейця
11:10-14:30 Виступи учасників науково-практичної конференції (5-7 хвилин)
- В.Павлов – Віце-президент Спілки економістів України, Національний університет водного господарства та природокористування (м. Рівне), Зав. кафедрою фінансів та економіки природокористування, д.е.н., професор – «Теоретико-методологічні основи формування інноваційного кластеру на засадах державно-приватного партнерства»
- В.Кравців – директор ДУ «Інститут регіональних досліджень НАНУ», науковий керівник Секції регіональних досліджень СЕУ, д.е.н., професор – «Кластери – ефективна форма організації транскордонного співробітництва».
- П.Саблук – президент Конгресу вчених економістів-аграрників, науковий керівник Секції аграрної політики СЕУ, д.е.н., професор, Заслужений діяч науки і техніки України, Герой України – «Методологічні основи механізму агропромислової і соціально-економічної кластеризації »
- В.Симоненко – екс-Голова Рахункової палати України, чл.-кор. НАН України, член Правління Спілки економістів України , д.е.н., Герой України – «Кластер – стратегічний фактор стабільного розвитку економіки України»
- Н.Внукова – Харківський національний університет, Зав. кафедрою управління фінансовими послугами, Голова Харківського обласного правління СЕУ, д.е.н., Заслужений економіст України, професор –  «Організаційно-економічні умови кластеризації у фінансовій сфері»
- Н.Бернага – Голова кластеру бджільництва «Бджола не знає кордонів» - «Перспективи розвитку кластерів в АПК і медового кластеру Запоріжжя»
- Д.Полетайло – керівник проектів «Елопак - Фастів» - «Про перспективи впровадження японської стратегії менеджменту «кайдзен» в процесі кластеризації економіки України»
- М.Войнаренко – перший проректор Хмельницького національного університету, Заслужений діяч науки і техніки, д.е.н., професор - «Про формування і розвиток перших в Україні кластерів Асоціації «Поділля Перший»»
- С.Соколенко – Голова правління АТ «Укрімпекс», Президент Міжнародної фундації сприяння ринку, науковий керівник Секції розвитку конкурентоспроможної економіки на основі кластерної моделі СЕУ, академік УАН, к.е.н. – «Про формування інноваційної моделі розвитку регіонів: напрями та перспективи»
- Н.Павліха – Східноєвропейський національний університет ім. Л.Українки, Зав. кафедрою міжнародних економічних відносин, д.е.н., професор – «Кластерна форма організації міжнародної економічної діяльності: сутність та значення»
- В.Мунтіян – чл.-кор. НАН України, Заслужений будівельник України, професор – «Кластеризація – надійний шлях до інноваційної економіки України»
- Г.Чижиков – Президент ТПП України, Голова Донецького обласного правління СЕУ, Заслужений економіст України, д.е.н., професор – «Кластерний розвиток – важливий механізм підвищення конкурентоздатності підприємств»
- Віра Воронко – перший секретар Посольства Республіки Білорусь в Україні - «Про досвід створення і розвитку кластерів в Республіці Білорусь»
- Олександр Маркус – представник делегації Німецької економіки в Україні - «Про досвід створення і розвитку кластерів у Німеччині»

Розклад роботи:
9:30-10:30 - реєстрація та кава
10:30-14:30 - виступи
12:30-12:50 - перерва на каву
14:30 – 16:00 - обід
16:00 – 18:00 - підсумки конференції

Оргкомітет

РЕКОМЕНДАЦІЇ Міжнародної науково-практичної конференції «Кластеризація – вагомий фактор підвищення конкурентоспроможності економіки України»

Проект
РЕКОМЕНДАЦІЇ Міжнародної науково-практичної конференції «Кластеризація – вагомий фактор підвищення конкурентоспроможності економіки України»

Члени правління Спілки економістів України та учасники науково-практичної конференції констатували, що індустріальна епоха в розвитку планетарної цивілізації нині трансформується в постіндустріальну. Перехід на нову парадигму економічного зростання, що спостерігається у світі останні 20-30 років під впливом безпрецедентних змін в науці і технологіях, в умовах суперечливих процесів економічної інтернаціоналізації, всеохоплюючої глобалізації та регіональної інтеграції вимагає від кожної країни кардинальної модернізації економіки, підвищення її конкурентоспроможності.

Характерною особливістю сучасного процесу глобалізації є формування нової економіки, а саме, економіки знань та інформації. Різко зростає ступінь відкритості і взаємозалежності національних господарств. Глобальні економічні процеси стають домінуючими, а центр ваги підприємницької стратегії переміщується з національного на наднаціональний рівень. Національна держава поступово втрачає можливість ефективно використовувати традиційні важелі макроекономічного регулювання (імпортні бар’єри, експортні субсидії, курс національної валюти тощо) і змушена орієнтуватися у своїй економічній політиці на світові тенденції.

Другою важливою особливістю у розвитку сучасного світового господарства стало економічне зближення та взаємодія країн на регіональному рівні. Міжнародна економічна інтеграція являє собою процес господарського та політичного гуртування країн на основі розвитку глибоких, тривалих взаємозв’язків та розподілу праці між окремими національними господарствами. Найвищою формою міждержавної економічної інтеграції є економічний валютний союз. Прикладами такої інтеграції стали ЄС, Північноамериканська асоціація, ЄврАзЕС, БРІКС та ін.

Сьогодні не тільки українська, але й світова економіка переживають непрості часи. Кволість міжнародних потоків товарів та капіталів, негативні тренди у розвитку глобальних фінансів, криза національних бюджетів у багатьох країнах не можуть не відображатися й на економіці України.

Як свідчить аналіз, сучасне соціально-економічне становище України характеризується збитковістю стратегічно важливих підприємств, істотною деформацією вітчизняного виробництва, посиленням сировинної спрямованості експорту з незначною часткою доданої вартості, великою залежністю економіки від зовнішніх джерел енергоносіїв, істотним зменшенням національного багатства з одночасним прискореним збільшенням боргової залежності держави, посиленням диференціації соціально-економічного розвитку регіонів. У країні спостерігається критично низька народжуваність та надмірно висока смертність, збільшення демографічного навантаження на населення працездатного віку, низькі матеріальний рівень та якість життя громадян, зростання бідності, значне поширення практики протиправної діяльності суб’єктів господарювання, що пов’язана з високим рівнем корупції та зловживань суб’єктів владних повноважень при виконанні ними державних функцій. Зупиняється робота колись передових потужних підприємств, занепадають цілі галузі, практично зруйновано соціальну сферу, з карти України зникли вже сотні сіл та селищ, гине родовідна основа України – село і селянство.

В поточному році соціально-економічна ситуація в країні катастрофічно ускладнилася. На фоні різкого спаду економічної активності надходження до бюджету забезпечуються значною мірою узаконенням підвищення ставок прямих і непрямих податків і зборів та за рахунок критичного нагромадження державного боргу. Звичним явищем стало неконтрольоване та безпідставне зростання цін на енергоносії, споживчі товари та послуги, у той час як держава практично ігнорує виконання своїх владних повноважень у сфері регулювання цін та антимонопольної політики. Іноземні кредити використовуються неефективно. Різко падають соціальні стандарти життя населення. Держава в особі центральних органів влади виявилася нездатною ефективно виконувати свої конституційні функції, що призводить до наростання апатії, деструктивних настроїв та соціальної напруженості в суспільстві.

Вчені переконані, що головною причиною такого плачевного стану економіки України є відсутність довгострокової науково обґрунтованої програми розвитку, схваленої на урядовому і парламентському рівні. Стратегічний розвиток країни вже понад 20 років відбувається переважно за програмами (а вірніше за політичними передвиборними гаслами) урядових партій. Зі зміною уряду (а це відбувається надто часто) змінюється і вектор розвитку.
Наукові дослідження показують, що вихід з кризи та перехід економіки України на рейки стабільного зростання можливий лише за умови рішучого і системного переходу до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку, побудови нової економіки знань та вдосконалення регулятивної функції держави з урахуванням глобальних інтеграційних факторів.

Нова економіка – це не лише належним чином урегульовані та прогнозовані ринкові відносини, а переплетіння ринку, державного регулювання та соціальної стабільності. Нині кожна розвинута країна прагне побудувати нове інформаційне суспільство, здатне забезпечувати і використовувати високотехнологічні інноваційні досягнення. Саме інновації сьогодні є засобом побудови високорозвиненої конкурентоспроможної постіндустріальної держави, якою прагне стати Україна.
Більшість вітчизняних вчених впевнені, що в нинішніх умовах з метою забезпечення стабільного, керованого і передбачуваного розвитку економіки України та її регіонів, насамперед, необхідно кардинально змінити роль держави в системі ринкових відносин на засадах новітніх моделей кон’юнктурного регулювання економіки та економічного зростання з активним впливом на її пожвавлення інвестиційної діяльності, формування інноваційних форм конкурентоспроможного господарювання на основі кластеризації. Невідкладно перейти до державного стратегічного планування (прогнозування) розвитку країни на основі загальнодержавної Програми стратегічного соціально-економічного розвитку України та її регіонів на довгостроковий період (15-25 років), яка має бути розроблена Національною Академією наук та прийнята Верховною Радою України відповідно до її конституційних повноважень.

Як свідчить світовий досвід, сценарії довгострокового розвитку кожної країни передбачають зростання її конкурентоздатності як у традиційних, так і в нових наукоємних секторах, прорив у підвищенні якості людського капіталу та динаміки продуктивності праці, у випереджаючому розвитку високотехнологічних виробництв та перетворенні інноваційних факторів в основне джерело економічного зростання. Вирішення таких завдань потребує створення системи чіткої взаємодії держави, бізнесу, науки і освіти на основі використання ефективних інструментів інноваційного розвитку, серед яких сьогодні ключову роль відіграє кластерний підхід.

Ідея підвищення конкурентоспроможності національної економіки на основі реалізації кластерних стратегій не нова, але на етапі виходу з кризи, коли традиційні методи вже не можуть дати належної віддачі, використання кластерної моделі організації бізнесу в якості адекватного інструменту модернізації економіки вже не має альтернативи. Саме взаємообумовленість і взаємозв’язок між процесами кластеризації, підсилення конкурентоздатності та прискорення інноваційної діяльності – це новий економічний феномен, який дозоляє протистояти натиску глобальної конкуренції та належно відповідати вимогам національного і регіонального розвитку.

Як свідчать наукові дослідження, серед усіх переваг кластерного підходу, найбільш важливим є доступ до інновацій, знань та «ноу-хау». В економіці на основі знань, яка визначається наукомісткими традиційними галузями та галузями, що виникають, - компанії шукають свою основну конкурентну перевагу в ідеях і талановитих кадрах, якої вимагає географічна близькість до кваліфікованих колег, найкращих постачальників, оцінюючих споживачів, висококваліфікованих людських ресурсів, досліджень та інструментів розвитку, а також лідерів галузі. Спеціальні знання галузі та «ноу-хау» акумулюються та розповсюджуються через підприємницькі сфери та інноваційні компанії. Кластерний підхід швидше дає компаніям інформацію про переваги в технологіях та зміни у вигодах покупців та споживачів. Не випадково, він зменшує витрати на транзакції.

Інтерес до кластерів у світі постійно зростає, оскільки в умовах ринкового господарства вони стали дієвою піднімальною силою виробництва в компаніях, що стали їхніми учасниками. Україні, як одній з великих європейських держав, треба в програмах розвитку врахувати той факт, що всі країни Європи вже мають свої національні програми кластеризації. У всіх країнах ЄС реалізуються рішення Лісабонського Саміту 2000 р. про повсюдне впровадження програм розвитку Регіональних Інноваційних систем (РІС), заснованих на кластерній моделі виробництва. Головною метою цього рішення став намір до 2010-го року скоротити відставання Європи від її основних конкурентів на світових ринках – США і Японії – шляхом реалізації стратегії розвитку економіки знань, а також впровадження в країнах-учасницях моделі інноваційного розвитку за допомогою створення ERA (European Research Area) – «Європейського Дослідницького Простору».
Як відзначалося на згаданому Саміті ЄС, економіка Європи на порозі ХХІ століття страждала від таких властивих їй слабкостей конкурентоспроможності, як:
- недостатнє фінансування науки;
- недостатній розвиток бізнес-середовища, покликаного стимулювати дослідження й впроваджувати їхні результати;
- фрагментарна природа економічної активності й розосередження ресурсів.
Ці недоліки мають місце в Україні і понині.

З метою рішення цих взаємозалежних проблем Європейська Комісія зобов’язалася координувати реалізацію нової дослідницької й інноваційної політики в рамках концепції ERA, таким чином, пов’язавши всі інші аспекти діяльності ЄС і національних політик в один блок. Концепція ERA об'єднала всі основні аспекти розвитку дослідницької політики Європи зі створенням у ній «внутрішнього ринку» досліджень. Отже, через реструктуризацію Європейського дослідницького механізму й особливо через координацію відповідних видів активності кожної країни-учасниці мобілізуються знання, дослідження й технології в ім'я зростання конкурентоспроможності ЄС.

Всесвітній Економічний Форум (ВЕФ) у Давосі вже більше 10 років щорічно досліджує, обговорює й публікує показники й індекси сучасного економічного розвитку. У кожній щорічній доповіді ВЕФ є присутнім розділ «Внутрішня конкуренція й розвиток кластерів». Серед 143 показників, субіндексів та індексів доповіді, які вивчаються й публікуються, є 13 показників, які характеризують стан кластеризації економіки кожної з 117 країн, що досліджуються.

Міжнародний досвід свідчить, що кластерна організація регіонального розвитку на основі поглибленої спеціалізації і концентрації виробництв з урахуванням природних, ресурсних і просторових переваг територій, для яких діяльність виробничих кластерів виступає своєрідними «точками зростання» і локомотивом розвитку, стає основним механізмом забезпечення соціально-економічного розвитку територій.

Наукові дослідження, виконані в різних країнах світу, підтверджують, що економіка території, що формується на снові кластерів, - це модель конкурентоспроможної та інвестиційно привабливої економіки, яка базується на використанні ефектів синергії та масштабу. Кластерні локальні мережі територіально-виробничих систем є джерелами й факторами забезпечення високого рівня та якості життя населення, економічного зростання і сталого розвитку територій.

Розуміючи це, в економічно розвинутих країнах Європи формуванню кластерів надається відповідна державна підтримка шляхом реалізації різноманітних стратегій, зокрема – стратегії підприємництва, регіональної стратегії, промислової стратегії Європейської хартії малих сільськогосподарських підприємств або дослідно-інноваційної стратегії. Масштаби впливу діяльності кластерів є різними: від національного рівня та регіонального до місцевого та окремих міських поселень. Сфери, в яких формуються окремі кластери і кластерні системи, охоплюють практично всі види господарської діяльності та соціального обслуговування територій. Серед учасників кластерів - підприємницькі, банківські, управлінські та інші структури й інституції, місцеві громади, громадські організації, навіть вуличні та домові комітети.

У доповідях виступаючих наголошувалося, що в Україні використання кластерної форми організації виробництва й сфери послуг гальмується недостатнім нормативно-правовим забезпеченням та пасивністю до вирішення цих проблем відповідних урядових структур. Не дивлячись на це, завдяки прогресивно думаючим керівникам окремих регіонів та бізнесових структур, за останні 20 років в різних областях України створено і успішно діють близько 30 локальних кластерів різного спрямування. Їх діяльність підпорядковується, як правило, пріоритетним цілям розвитку областей і районів та підвищенню їх конкурентоспроможності. На часі формування національних кластерів світового і європейського типу, спрямованих на досягнення (чи утримання) лідерства України в певних галузях і сферах. І починати треба зі створення вітчизняної системи інноваційно-провідних кластерів.

Адже, відновлення та розвиток промислового потенціалу України у вирішальній мірі залежить від рівня його інноваційності, а головною рисою кластера є його інноваційна спрямованість. Інноваційний промисловий кластер є найбільш ефективним фактором для досягнення високого рівня конкурентоздатності. Він репрезентує себе як об'єднання зусиль різних організацій і компаній (підприємств, дослідницьких центрів, індивідуальних підприємств, вузів, технопарків, бізнес-інкубаторів, органів державного управління, місцевого самоврядування, громадських організацій тощо). При цьому формування сталих зв'язків між усіма учасниками кластеру є найважливішою умовою ефективної трансформації винаходів в інновації, а інновацій – у конкурентні переваги.

Важко переоцінити можливості кластерного розвитку агропромислового виробництва і сільських територій в нинішніх умовах обезлюднення сільських населених пунктів в Україні та недостатніх фінансових можливостей. Саме кластерна організація виробництва забезпечує формування соціально орієнтованої економіки, вирівнювання пропорцій економічного, соціального і екологічно безпечного розвитку сільських територій, зосередженого на інтересах громади села. У зв’язку з цим, науковцями-аграрниками запропоновано в якості базових елементів стратегічного управління комплексним розвитком АПВ і сільської території, як цілісної економічної системи, використовувати механізм агропромислової і соціально-економічної кластеризації.

Вчені Спілки переконані, що вже зараз слід формувати територіально-виробничі агропромислові кластери з високим рівнем спеціалізації та концентрації провідних в регіонах галузей АПВ для найповнішого використання природних і просторових переваг сільських територій і на цій економічній базі розбудувати соціально-економічні кластери для створення достойних умов життєдіяльності сільських жителів і формування привабливого обличчя українського села.

Учасники конференції відзначають велике значення світового і вітчизняного досвіду формування і розвитку інноваційних виробничих систем, організованих на основі мережевих структур. Кластерний підхід сприятиме розвитку економічної і адміністративної реформ в Україні, вирішенню сучасних проблем соціально-економічного життя, налагодженню транскордонних зв'язків, розширенню взаємовигідних контактів з країнами близького та далекого зарубіжжя. Необхідними передумовами успішного використання в Україні міжнародного досвіду кластеризації є невідкладні системні економічні реформи, децентралізація влади і розвиток місцевого самоврядування на основі принципів Європейської Хартії місцевого самоврядування, прийняття Концепції та визначення Стратегії інноваційного розвитку на основі кластеризації.

Але інвестиції, інновації, економічні успіхи та зростання якості життя можливі тільки у морально здоровому суспільстві. Отже, необхідне відродження і плекання духовних та морально-етичних засад соціального та господарського життя. Це нині найважливіша справа держави.

Негативне враження на суспільний загал справляють постійні протиборства та інтриги у середовищі владної верхівки, її безвідповідальність та корумпованість, нездатність до коаліційного будівництва, прагнення маніпулювати масовою свідомістю. Задля розвитку України владній верхівці слід досягнути сталої суспільної злагоди з одночасним відходом від затятого політичного протиборства.

Розвиток і модернізація суспільства можливі за умов переборення недовіри, емоційно-психологічної мобілізації громадян. Довіра може виникнути унаслідок спільного успішного здійснення модернізації суспільства. Лише явні загальновизнані успіхи суспільства на цьому шляху можуть запобігти поширенню безнадії та соціальної апатії. Суспільство може бути об’єднане навколо спільної мети – модернізації власної економіки задля завоювання гідного місця у світовому поділі праці. Необхідно створити у масовій свідомості переконливий, привабливий та надихаючий образ майбутньої України, як для жителів Заходу, так і Сходу.

Це свідчить про актуальність розробки нового стратегічного бачення перспектив соціально-економічного розвитку держави, заснованого на принципово новій доктрині, коли в основі державної політики будуть духовні та моральні цінності, а людина, незалежно від її соціального чи майнового статусу, регіону проживання, її життя, здоров'я та духовне вдосконалення дійсно і реально стануть найвищою цінністю і надбанням держави, як це і передбачено Конституцією України.

Учасники ІХ Пленуму Спілки економістів України та Міжнародної науково-практичної конференції, на підставі наукових досліджень та обміну думками, висловлюють наступні РЕКОМЕНДАЦІЇ для законодавчої і виконавчої гілок влади, органів місцевої влади і місцевого самоврядування, національних і галузевих наук, наукових установ і навчальних закладів:

1.    З метою підвищення ролі держави в системі ринкових відносин на засадах новітніх моделей кон’юнктурного регулювання економіки і економічного зростання з активним впливом на пожвавлення інвестиційної діяльності, формування інноваційних форм конкурентоспроможного господарювання з широким застосуванням кластерних форм організації виробництва і послуг невідкладно розробити загальнодержавну Програму (Прогноз) стратегічного соціально-економічного розвитку України та її регіонів на довгостроковий період (15-25 років), яка має бути затверджена Верховною Радою України згідно з її конституційними повноваженнями.

В основу Програми (Прогнозу) необхідно покласти новітню ідеологію економіки знань та інноваційного ділового мислення, що забезпечить потужний потенціал реальних трансформацій усіх сфер суспільного життя країни та її регіонів, зорієнтованих на подолання кризових явищ і динамічне зростання економіки в умовах об’єктивних процесів інтеграції господарської системи країни у світовий економічний простір та очікуваного значного посилення конкурентної боротьби на міжнародних ринках у зв’язку з наступним циклом стабілізації та зростання економічної кон’юнктури у глобальному вимірі і формуванням нової «зеленої» економіки. Ця Програма має стати методологічною базою для розробки індикативних середньострокових п’ятирічних планів-прогнозів соціально-економічного розвитку України, окремих її регіонів, державних цільових галузевих та регіональних програм. І тільки на основі таких п’ятирічних прогнозів соціально-економічного розвитку України повинен формуватися поточний і перспективний бюджети держави та регіонів.

2.    Створити Національну Раду з підвищення конкурентоспроможності економіки України при Президентові України та відповідні Ради підвищення конкурентоспроможності економіки регіонів, які б забезпечили розробку та реалізацію стратегії інноваційного розвитку та підвищення конкурентоспроможності країни, регіонів, міст та територій, в першу чергу на кластерній основі.

Головним завданням Національної Ради і рад в регіонах мають бути:
- розробка в кожній області, районі, місті програми прискорення розвитку малого і середнього бізнесу на основі кластеризації як стратегічного напряму розвитку територій і країни в цілому. Головною метою таких програм має бути забезпечення стабільних умов для подальшого функціонування малих та середніх підприємств, відродження малих міст і селищ, залучення широких верств населення до підприємницької діяльності, збільшення кількості нових робочих місць. Для розвитку малого бізнесу необхідно посилити фінансову підтримку цього важливого сектору регіональної економіки, впровадити більш ефективні системи фінансування, кредитування й страхування, і на цій основі забезпечити збільшення надходжень коштів до місцевих бюджетів, що позитивно вплине на динаміку економічного та соціального розвитку регіонів;
- прискорення упорядкування і вдосконалення законодавства, що регламентує діяльність суб’єктів малого підприємництва, в т.ч. на основі кластерів. Підвищити мотивацію для місцевих органів влади у створенні сприятливого клімату для малого підприємництва шляхом збільшення частки податкових надходжень, яка залишається у місцевих бюджетах;
- аналіз конкурентоспроможності продукції, що виробляється підприємствами регіону і на цій основі виявлення «точок зростання» економіки на довгострокову перспективу, які стали б основою для розвитку кластерів;
- підготовка необхідних методико-інструктивних та пояснювальних матеріалів з питань розвитку кластерних формувань для їх розповсюдження серед учасників кластерних об'єднань та кандидатів на участь в них;
- соціальна експертиза наслідків кластеризації за результатами моніторингу процесів формування та діяльності кластерів;
- розробка критеріїв та показників економічної і соціальної ефективності діяльності українських кластерних об'єднань у державній статистичній звітності;
- сприяння формуванню в кожному регіоні мегакластерів, які б забезпечували сталий розвиток регіональної інноваційної ділової інфраструктури;
- створення умов для формування та розвитку міжрегіональних інноваційних кластерів, а також транскордонних кластерів в рамках єврорегіонів, в яких бере участь Україна;
- забезпечення розвитку міжрегіонального і міжнародного співробітництва кластерів та мегакластерів України з кластер - ними об’єднаннями країн ЄС, ОЧЕС, СНД;
- відновлення співпраці України з ЮНІДО – головним методологом в системі ООН по соціально-економічному розвитку країн світу на кластерній основі;
- забезпечення якісного оновлення трудових, особливо інтелектуальних ресурсів, розробка і запровадження системи організаційно-освітніх заходів, спрямованих на підвищення фахового рівня, знань та навичок учасників підприємницької діяльності щодо ведення бізнесу на основі кластерів, відновлення роботи професійно-технічних закладів на новій сучасній базі отримання знань, поширення серед населення правових та економічних знань;
- введення у вищих навчальних закладах програм підготовки та перепідготовки спеціалістів в галузі створення і функціонування інноваційних мережевих структур (кластерів);
- залучення засобів масової інформації до широкої пропаганди і роз’яснення серед підприємців економічної вигоди ведення бізнесу на основі кластерних об'єднань, висвітлення кращого досвіду їх роботи.
Науково-методичне супроводження діяльності Національної Ради з питань підвищення конкурентоспроможності економіки України доцільно покласти на Національну академію наук України.

3.    З метою створення сприятливих умов для підвищення конкурентоздатності вітчизняної економіки шляхом використання такого принципово нового для України концептуального підходу, як кластерна модель розвитку, розробити та затвердити в установленому порядку Концепцію та на її основі Програму формування і розвитку інноваційно-провідних кластерів в Україні на період до 2025 року. Забезпечити розробку аналогічних програм в регіонах (область, місто, район).

У відповідності до мети, визначити наступні завдання державної кластерної політики:
- створення нормативної правової бази, що регламентуватиме всю діяльність в державі у сфері кластерного розвитку економіки і послуг;
- визначення пріоритетних напрямів для формування і розвитку провідних інноваційних кластерів та здійснення системного моніторингу кластерного розвитку економіки і послуг;
- створення цілісної системи навчання та професійної підготовки керівників і спеціалістів з питань кластерного розвитку економіки і послуг, як через традиційні освітні установи, так і шляхом створення спеціалізованих бізнес-інкубаторів, науково-технічних парків тощо;
- створення сприятливих умов для розробки та реалізації кластерних ініціатив і проектів;
- формування та забезпечення функціонування системи державної підтримки (правової, організаційної, фінансової) кластерної моделі розвитку вітчизняної економіки і послуг;
- системна інтеграція кластерної моделі розвитку в існуючий механізм господарювання та управління.

4.    Забезпечити за участю НАНУ та галузевих науково-дослідних інститутів проведення глибоких досліджень з виявлення резервів економічного та організаційного потенціалу, залученню їх до формування пріоритетних інтеграційних виробничих об'єднань на основі кластеризації.
Розширити застосування державного замовлення на розробку науково-технічної продукції з визначенням кінцевого результату та передачею державному замовнику нових апробованих організаційно-економічних і технологічних рішень. З цією метою доцільно розробити і прийняти закон України про ринок наукової продукції, за допомогою якого слід комерціалізувати наукову діяльність, ввести науку в ринкові відносини. Кожні розроблені й супроводжувані наукою бізнес-програма, бізнес-проект, бізнес-план повинні стати одним із додаткових джерел фінансування діяльності наукових установ, творчих колективів тощо.

5.    Виходячи з того, що організація соціально-економічного розвитку сільських територій на засадах економічної самодостатності в перспективі є безальтернативною, вважати найбільш придатним способом досягнення економічної самодостатності кластерну організацію сільськогосподарського виробництва і територій.
Доцільно цілеспрямовано формувати територіально-виробничі агропромислові кластери з високим рівнем спеціалізації і концентрації галузей агропромислового виробництва для найбільш повного використання природних і просторових переваг сільської території і на цій економічній базі розбудувати соціально-економічні кластери для створення гідних умов життєдіяльності сільських жителів і відродження українського села.

Перехід на кластерну організацію розвитку агропромислового виробництва та сільських територій має бути важливою складовою аграрної політики як довгострокове програмне завдання, успішне виконання якого потребує координації зусиль виробничих формувань, інфраструктурних утворень для соціально-побутового та культурного обслуговування мешканців сільських територій, органів місцевого самоврядування, регіонального і державного управління, спрямування їх спільних коштів на досягнення визначених для кожного агропромислового і соціально-економічного кластера напрямів і пріоритетів.

Вирішення цього завдання потребує перебудови існуючої системи державного регулювання агропромислового виробництва і розвитку соціальної сфери села на засадах децентралізації та самоврядування.

6.    Стимулювати створення потужних та конкурентоспроможних фінансово-промислових корпорацій – національних економічних лідерів; горизонтально та вертикально інтегрованих холдингових компаній, здатних виконувати функцію локомотивів економічного розвитку країни, а також створення та удосконалення діяльності інституцій, які надають фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні послуги у забезпеченні інноваційної діяльності на основі кластерів;

7.    Утворити інформаційно-аналітичні системи для обслуговування учасників мережевих кластерних об'єднань на основі відповідних регіональних інформаційно-аналітичних центрів, які б здійснювали постійний моніторинг мереж і кластерів на відповідних територіях та розповсюджували їх позитивний досвід.

8.    Торгово-промисловій палаті України з метою поширення інформації про формування і розвиток інноваційно-інвестиційних мережевих структур, організації моніторингу процесу їх розвитку, а також висвітлення позитивного досвіду кластеризації на регіональному і національному рівнях, сприяти створенню при регіональних торгово-промислових палатах відповідної інформаційно-аналітичної системи.

9.    Вважати доцільним формування «Української кластерної Спілки» як перспективного інституту інноваційного розвитку з урахуванням організації співробітництва з активно діючим «Балтійським кластерним альянсом» (м. Стокгольм, Швеція) і кластерним об’єднанням ОЧЕС (м. Салоніки, Греція).

10.    Просити Кабінет Міністрів України забезпечити координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади по розробці та реалізації стратегії інноваційного розвитку і програми підвищення конкурентоздатності національної та регіональної економіки на основі кластерних формувань.

11.    Просити Верховну Раду України та Кабінет Міністрів України розглянути питання про виділення цільових коштів, починаючи з 2015 року, на фінансування процесу кластеризації в Україні (розробка методичних і нормативних документів, видання учбово-методичної літератури, дослідження і виявлення перспективних провідних кластерів, експертиза і моніторинг, створення і розвиток кластерної інфраструктури в регіонах та ін.).

12.    Вирішенню регіональних проблем значною мірою має сприяти проведення нового етапу адміністративної реформи, пов’язаного з делегуванням владних та управлінських функцій центральних органів влади на регіональний рівень і всебічний розвиток місцевого самоврядування на основі принципів Європейської Хартії місцевого самоврядування. При цьому в регіоні повинні бути законодавчо розмежовані повноваження і відповідальність між окремими органами влади.

Вітчизняні вчені переконані, що здійснення ефективної кластерної стратегії дозволить успішно використати переваги мережевого співробітництва і партнерства бізнесу, науки і освіти та влади, забезпечити вихід з кризи та зростання і підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

Нові виробничі системи вже протягом наступного десятиріччя можуть стати реальністю в Україні за умови невідкладної розробки та реалізації національної програми підвищення конкурентоздатності економіки на основі мережевих структур – кластерів. Такий загальнонаціональний проект має включати окремі регіональні і муніципальні програми, засновані на кластерних ініціативах.
Створення сприятливого ділового клімату в країні і регіонах можливе лише через удосконалення законодавства в напрямку підтримки розвитку підприємництва, інноваційності, сприяння обміну інформацією і технологіями, формуванню нових ринкових можливостей, які утворюються кластерними структурами.

Добробут країни та ефективність її економіки мають ґрунтуватись на використанні накопичених знань, їх безперервному поповненні, на швидкому втіленні цих знань у високотехнологічну продукцію і послуги, що в сучасних умовах можливо ефективно реалізувати лише через інноваційні кластери.

Нині українське суспільство глибоко розколоте на десятки напрямів і позицій економічного, соціального, регіонального та ідеологічного характеру. Воно судорожно шукає шляхи виходу з економічного хаосу, соціальної напруги, політичного та ідеологічного протистояння різних громадських сил. Без повернення людям духовності ніяка влада не зможе модернізувати економіку. Варто нагадати слова Спасителя по Євангелію від Матвія: «Всякое царство, разделившееся само в себе, опустеет, и всякий город или дом, разделившийся сам в себе, не устоит».

Учасники ІХ Пленуму Спілки економістів України та Міжнародної науково-практичної конференції схвалюють викладені вище Рекомендації та висловлюють сподівання, що відображена в них колективна думка вчених-економістів і практиків буде врахована центральними і місцевими органами виконавчої влади, а також представницькими органами у практичній роботі та законодавчій діяльності.

 

Звіт про діяльність секції розвитку конкурентоспроможності економіки на основі кластерної моделі за 2013 рік

Секція розвитку конкурентоспроможності економіки на основі кластерної моделі (Науковий керівник – Член Правління СЕУ, академік УАН, к.е.н., Соколенко С.І.)

Минулий рік продемонстрував, що Україна поступово і все більше відходить від колишньої «староіндустріальної» системи розвитку економіки. 2013 рік був роком викликів, дуже складних проблем, але, що дуже важливо, він став роком початку переходу до практичних рішень багатьох болючих питань. Ці питання стосуються створення необхідної нормативної бази для розвитку несировинного сектору економіки, малого і середнього бізнесу, як основи для стабільного розвитку регіонів. Але це був лише початок зусиль по розвитку реального сектору нашої економіки, по забезпеченню конкурентного доступу малих і середніх підприємств до кредитних ресурсів, по усуненню надуманих адміністративних бар’єрів для розвитку нормальної конкуренції, по створенню сильних територіально-галузевих промислових кластерів в регіонах.

На жаль, в умовах політичної та економічної кризи минулого року українська економіка не спромоглася здійснити намічені економічні і соціальні реформи. Це безумовно гальмувало проведення інноваційних процесів в Україні, стримувало розвиток потенційних інноваційних кластерів.

До головних позитивів року в напрямку кластеризації економіки слід віднести те, що всі обласні держадміністрації спромоглись у своїх стратегіях економічного і соціального розвитку на 2013-2020 рр., в яких реалізація положень Стратегій забезпечується розробкою щорічних програм, планів заходів та створенням відповідних інститутів і механізмів, передбачити розділ розвитку інноваційних промислових кластерів на своїх територіях. Серед організаційних механізмів реалізації Стратегії головні: механізми державно-приватного партнерства, кооперації, кластеризації, стимулювання підприємницької активності і міжрегіонального співробітництва.

Сьогодні не тільки українська, але й світова економіка переживає непрості часи. Кволість міжнародних потоків товарів та капіталів, негативні тренди у розвитку глобальних фінансів, криза національних бюджетів у багатьох країнах не можуть не відображатися й на економіці України.
В умовах глобальної кризи у світовій економіці інтерес до кластерів, як мобільних самодостатніх економічних модулів, які спроможні швидко й ефективно реагувати на зміни в навколишньому середовищі, активно зростає. При існуючій динаміці всесвітньої інтеграції і глобалізації усі країни прагнуть отримати переконливі переваги у конкурентній боротьбі, тому все більший вплив на їх національне господарство справляє екстерналізація виробництва (тобто об'єднання стрижневих компетенцій різних підприємств на основі партнерства), що підвищує конкурентоздатність держав. При цьому центром зародження конкурентоздатності господарюючих суб’єктів залишається регіональне середовище, яке не підлягає переміщенню.
Тепер увагу державних лідерів, керівників компаній і фактично усього суспільства практично повністю приковано до проблем, що витікають із світової економічної кризи. Одночасно, все це відбувається на етапі науково-технічної революції, яка ознаменувалася як перехід до всебічного проникнення кібернетики, перехід до альтернативної енергетики, лазерних технологій, освоєнню космосу, використанню у масовому виробництві промислових роботів тощо. Світ вступив у еру персональних комп’ютерів, інтернету, мобільних телефонів. Технологічний переворот забезпечив подальше зростання і розвиток нових галузей і дифузію ІТ-технологій у старі галузі економіки. Тому, керівники компаній, державні лідери усвідомили, що у довгостроковій перспективі з інноваціями тісно пов'язаний розвиток міст, регіонів і цілих держав. І навіть в часи економічної нестабільності (а може якраз в цей період) інновації залишаються найважливішим фактором, визначальним для розуміння – хто буде успішним на ринку, а хто – відсталим.
Минулий рік ще більше підтвердив те, що одним з найбільш ефективних засобів підвищення інноваційної активності у промисловості є застосування кластерного підходу до організації виробництва, який дозволяє об’єднати у межах кластеру ресурси та компетенції недоступні для окремих підприємств. Механізми кластерної підтримки для підвищення інноваційного потенціалу промисловості сьогодні активно використовуються практично в усіх розвинених країнах світу. Згідно з дослідженнями скандинавських експертів, компанії, які стають учасниками кластерів, мають вчетверо більше можливостей підвищити інноваційну активність, ніж ті, що розвиваються поза рамками мережевих (кластерних) об'єднань, відіграючи, таким чином, роль точок інноваційного зростання в економіці країни.

2013 рік також продемонстрував, що світова економіка знаходиться в активній фазі переходу до 6-го технологічного укладу, в рамках якого найбільш динамічно розвиваються технології, що спрямовані на створення продуктів (товарів і послуг) з такими характеристиками:
- мобільність і безперервна «присутність он лайн» (в т.ч. мобільний інтернет, «інтернет речей»);
- самокерованість і саморегуляція (в т.ч. автономний транспорт, ЗД-друк, «розумні» протези);
- енергоефективність (в т.ч. поновлюючі джерела енергії тощо);
- найновіші матеріали.

Перехід до нового укладу характеризується частковою зміною технологічних лідерів. На передові позиції виходять країни, які приділяють рівнозначну увагу як «швидким» технологіям, так і технологіям з довгим циклом розробки і комерціалізації (біотехнології). Реалізація такого підходу найбільш ефективна в умовах кластеризації, яка вже широко застосовується у країнах-лідерах розгортання 6-го технологічного укладу – це Фінляндія, Великобританія, Швейцарія, США, Швеція.

В основі інноваційної політики Фінляндії було закладено до кінця 2013 р. реалізувати програму створення експертних центрів (OSKE), спрямовану на використання регіональних ресурсів для розвитку ключових національних галузей. У цій програмі беруть участь 13 національних кластерів, кожний з яких орієнтується на 4-7 регіональних центрів експертиз, і має свою спеціалізацію.
Фінські галузі економіки 6-го технологічного укладу:
1. Біотехнології;
2. Цифровий бізнес;
3. Енергетика;
4. Охорона здоров'я;
5. Інтелектуальні технології;
6. Нанотехнології;
7. Повсюдний комп’ютеринг;
8. Еко-технології;
9. Продовольча безпека;
10. Лісопереробка;
11. Будівельні технології;
12. Туризм і «менеджмент вражень»;
13. Суднобудування.

В одному з найбільш інноваційних регіонів Фінляндії – Тампере, де проводиться інноваційна активність у 7-ми кластерах, з 2007 по 2013 рр. реалізувалась програма розвитку кластера нанотехнологій, як одного з базисів нового 6-го технологічного укладу. Основні напрями розробок у наносекторі Тампере були:
- нанопокриття: зносостійкі, самоочисні, липучі;
- наночастинки, які додають особливі якості оліям, фарбам, мастилам;
- нанокомпозити,які додають матеріалам надміцність та надлегкість;
- наноматеріали для створення споживчих товарів із скла, пластику та ін.;
- наноелектроніка зменшених розмірів, якнайбільшої продуктивності і з зниженим енергоспоживанням.

На жаль, в українській науці продовжується фінансування переважно третього та четвертого технологічного укладів, а п’ятий і шостий представлені поки що набагато меншою мірою.

Як свідчить світовий досвід, сценарій довгострокового розвитку кожної країни передбачає зростання її конкурентоздатності як у традиційних, так і в нових наукоємних секторах, прорив у підвищенні якості людського капіталу та динаміки продуктивності праці, у випереджаючому розвитку високотехнологічних виробництв та перетворенні інноваційних факторів в основне джерело економічного зростання. Вирішення таких завдань потребує створення системи чіткої взаємодії держави, бізнесу, науки і освіти на основі використання ефективних інструментів інноваційного розвитку, серед яких сьогодні ключову роль відіграє кластерний підхід.

Ідея підвищення конкурентоздатності національної економіки на основі реалізації кластерних стратегій не нова, але на етапі виходу з кризи, коли традиційні методи вже не можуть дати належної віддачі, використання кластерної моделі організації бізнесу в якості адекватного інструменту модернізації економіки вже не має альтернативи. Саме взаємообумовленість і взаємозв’язок між процесами кластеризації, підсилення конкурентоздатності та прискорення інноваційної діяльності – це новий економічний феномен, який дозволяє протистояти натиску глобальної конкуренції та належно відповідати вимогам національного і регіонального розвитку. Приклад світу в цьому подали США, де з 2010 р. в межах бюджету щорічно виділяється до 100 млрд. дол. на підтримку розвитку регіональних інноваційних кластерів і бізнес-інкубаторів, оскільки їх вважають критичною компонентою існуючої та майбутньої національної економічної конкурентоздатності. У 2013 р. в США, в рамках кластерів працювало більше половини усіх підприємств. Біля 400 кластерів США в минулому році забезпечили більше 60 проц. ВВП країни.

В ЄС сьогодні налічується більше 2 тис. кластерів, в яких працює 38 проц. усієї європейської робочої сили. Кластеризацією повністю охоплені промисловість Данії, Норвегії, Швеції, Фінляндії. В промислових кластерах Італії зайнято 43 проц. робочої сили країни і виробляється більше 30 проц. обсягів експортної продукції. Слід відмітити успішне функціонування промислових кластерів в Німеччині, в першу чергу, в хімії, машинобудуванні і біотехнологіях. Дякуючи саме кластерам в останні роки Німеччина стала міжнародно-визнаним науковим та економічним центром у сфері біотехнологій. У 2012 р. оборот біотехнологічної галузі промисловості Німеччини був близько 3 млрд. євро, а у сфері наукових біотехнологічних досліджень працювало 31 тис. науковців. Витрати на наукові дослідження і розробки в цій галузі складали біля 1,0 млрд. євро. Усі ці роботи виконувались в рамках затверджених урядом цільових програм Bio Regio (створення «біорегіонів»), Bio Profile (медичні біотехнології), Bio Chance PLUS (інновації в біотехнологіях), «KMU – innovative: Biotechnologie – Bio Chance» (для малого і середнього бізнесу), «GO – BIO» (по створенню нової продукції для світових ринків). В рамках цих програм інноваційні німецькі фірми у 2013 р. брали участь у більш, ніж 40 міжнародних виставках, в т.ч. по біотехнологіях. Слід відмітити, що у Німеччині, як і у багатьох інших країнах, кластерна політика почала формуватися на регіональному рівні раніше за національнй рівень (як це і відбувається тепер в Україні). Такі німецькі землі, як Баден-Вюртемберг, Баварія, Північний Рейн – Вестфалія започаткували програми по формуванню кластерів ще у 80-ті роки. У свою чергу федеральний уряд ініціював перші програми зі створення мереж лише у середині 90-их років.

Поширеність кластерних стратегій вельми нерівномірна між країнами; різна і практика їх здійснення. Країни ЄС прийняли за основу шотландську модель кластера, при якій ядром такого спільного виробництва стає велике підприємство, що об’єднує навколо себе невеликі фірми. Але залишається також популярною італійська модель. Вона більш гнучка і базується на рівноправній співпраці підприємств малого, середнього і великого бізнесу. Вважається, що для країн з перехідною економікою найбільше підходить саме така форма кластерної організації виробництва. Існує також вже декілька випробуваних практикою систем сприяння формуванню кластерів. В тому числі, є програми, що спрямовані на об'єднання ділових людей з розрахунку на те, що розширення мереж приведе до розширення співробітництва. Для цього створюються бази даних, до яких можуть звертатися фірми, що шукають партнерів. Застосовується також державне фінансування деяких кластерних проектів, що можливе на конкурентній основі. У цьому випадку представники проектів взаємодії та кооперації можуть подавати заявки на субсидії, причому державні кошти отримують лише найкращі з них.

Включення держави у кластерну політику значною мірою пов’язано з виникненням потреб у фінансуванні конкретних спільних проектів. Як правило, воно обмежується стимулюванням процесів самоорганізації і формуванням кластерів в економіці регіонів. Це найкраще можна побачити на прикладі програм з підтримки кластерів у Франції, які були в основному орієнтовані на розвиток локальних виробничих систем і обмежувались у середньому в сумі 37,5 тис. євро на кластер. Умови французької фінансової підтримки кластерів були відносно м’які: формування, головним чином, мережевої структури, що об’єднувала її засновників. Ці кошти можна було витрачати на створення бренду, підтримку експорту, отримання досвіду для реалізації у подальшому масштабніших програм. На початку ХХІ ст. Франція розширила діапазон фінансової підтримки кластерних ініціатив, в т.ч. почала фінансувати конкретні програми кластерів, що вже були сформовані і засвідчили свою ефективність.

Кластеризація економіки стала також важливим механізмом розвитку і в сусідніх з Україною країнах Східної Європи – Угорщині, Польщі, Чехії, Словаччині. Так, в Угорщині вже до 2003 р. була створена система із 150 кластерів у наступних напрямках: будівництво, текстильне виробництво, термальні води, оптична техніка, автомобілебудування, деревообробка, харчова продукція, електроніка та ін. В Угорщині також функціонують 75 промислових парків, які об’єднують 556 компаній з кількістю працівників – 60 тис. осіб. Ці промислові парки мають дуже суттєві митні та податкові пільги. Як свідчать дані Всесвітнього економічного форуму, активна кластеризація економіки Угорщини, Чехії та Словаччини дозволила цим країнам значно підвищити свої рейтинги конкурентоспроможності та увійти до 30-ки найбільш конкурентоздатних країн світу.

Кластерна стратегія стала сьогодні міцним інструментом державної політики підвищення конкурентоспроможності і в країнах, що колись були республіками СРСР. Це дуже гарно продемонстрував «Кластерний Саміт 13», що проводився у м.Москві 14-15 листопада 2013 року. На цьому масштабному заході обговорювались природні можливості та умови формування російських кластерів, але з перспективою їх розвитку з подібними структурами сусідніх республік. На Саміті констатувалося, що кластери мають забезпечити випереджаюче зростання обсягів виробництва інноваційної продукції на основі тісного партнерства бізнесу, науки, освіти та регіональних і федеральних влад.

На початок 2013 р. Мінекономрозвитку Росії ухвалило 25 інноваційних територіальних кластерів у Росії, а 14 з них отримали державні субсидії. На Саміті стверджувалось, що хоча кластери є відносно молодою ініціативою, але є надія, що вони приведуть до зростання російської економіки у довгостроковій перспективі. Ключові теми Саміту:
- інвестиції в економіку регіонів: державна підтримка кластерного розвитку, законодавство для високотехнологічного бізнесу та питання ефективності роботи органів влади по створенню сприятливого інвестклімату;
- форсайт і маркетинг кластерів: інтеграція підприємств регіону до інноваційного кластера і розвиток інженерної, транспортної, ділової та соціальної інфраструктури на території кластерів;
- точки зростання кластерних ініціатив: найкращі практики реалізації кластерних ініціатив в 2013 р. та презентації нових кластерів.

Постійно активізується діяльність по формуванню кластерних об'єднань на території Казахстану. В останні роки у зверненнях Президента до народу країни ідея кластерного розвитку визначена як основний метод диверсифікації її економіки. Вже створені пілотні кластери у провідних напрямках:
- металургія (Центральний Казахстан);
- нафтогазове машинобудування (Західний Казахстан);
- текстильне виробництво (Південний Казахстан);
- харчова промисловість (у сільськогосподарських областях);
- виробництво будівельних матеріалів (Алматинська обл.);
- туризм (Алмати);
- транспортної логістики (трансп. коридор Китай - Європа).

Крім того, в Казахстані формуються кластери в галузях біотехнології, фармацевтиці, хімії, машинобудуванні та ІТ. 11 жовтня 2013 р. уряд Казахстану затвердив Концепцію формування перспективних національних кластерів Республіки Казахстан до 2020 року.
У свою чергу уряд Білорусі 16 січня 2014 р. затвердив «Концепцію формування та розвитку інноваційно-промислових кластерів у Республіці Білорусь» та заходи по її реалізації.

На жаль, Україна серйозно відстає у питаннях впровадження кластерів навіть від своїх найближчих сусідів. Понад 20 років Спілка економістів України робить усе можливе, щоб зрушити відношення влади до кластерів з мертвої точки. Вже кілька років вчені Спілки працюють над Національною Концепцією формування перспективних кластерів в Україні, подають свої пропозиції Президенту та урядовим структурам, але рух у кластерному розвитку відбувається поки що лише на регіональному рівні. На національному рівні в Україні ще не створено системи інноваційно-провідних кластерів. До цього часу відсутня можливість венчурних кредитів, тому підприємці, створюючи в регіонах України локальні, регіональні чи міжрегіональні кластери, вкладаючи свої кошти у щось зовсім нове, ризикують, бо не мають механізмів покриття ризиків.

Як показав минулий 2013 рік ідей у нас дуже багато, але їх впровадження в країні обмежено, оскільки для їх реалізації потрібна підтримка і держави, і бізнесу, який працює в Україні.

З метою поширення ідей кластеризації, пропаганди кращого світового досвіду науковці Секції продовжували вести широку науково-просвітницьку роботу, брали безпосередню активну участь у розробці та підготовці проектів законодавчих та нормативних документів, здійснювали розробки по формуванню та розвитку кластерних об'єднань на локальному, регіональному та транскордонному рівнях.
Науковцями Секції в 2013 р. було проведено таку основну роботу:

Січень-лютий 2013 р.
В цей період найбільш вагомим було виконання науковцями замовлення Кіровоградської ОДА по кластеризації виробництва сільськогосподарської продукції, розвитку наукового агровиробництва та відродження аграрної кооперації. Механізми кластеризації цієї області також передбачали розробку системи заходів щодо фінансового стимулювання кластерних ініціатив та існуючих в області кластерів, створення єдиної інформаційної бази, організація та проведення тематичних конференцій і семінарів. Серед пріоритетних була розробка програм розвитку кластерів у харчовій промисловості, а також створення регіонального кластера виробників екологічно-чистої продукції з подальшою його співпрацею з подібними кластерами, що функціонують у сусідніх областях (Полтавській, Вінницькій, Миколаївській, Одеській) з перспективою формування єдиного міжрегіонального кластеру.
Зусилля науковців Секції в цей період були спрямовані на розвиток кластерів у Чорномор’ї. У Севастополі активно піднімався щойно сформований кластер енергозбереження і готувався до створення агропромисловий кластер. В м.Ізмаїлі Одеської області була нагальна потреба знайти шляхи підтримки розвитку недавно сформованих кластеру альтернативної енергетики і навчально-освітнього кластеру.
В лютому науковці Секції брали участь у засіданні Комітету підприємців малого й середнього бізнесу при розгляді питання «Реформування системи технічного регулювання як запорука забезпечення вільного виходу вітчизняної продукції на зовнішні ринки». Учасники обговорення зазначали, що система технічного регулювання має вирішальне значення для сталого розвитку економіки, оскільки допомогає вирішити три основних питання: безпеку споживачів, інноваційної діяльності, вільного виходу продукції на нові ринки. Шлях реформування цієї сфери – запровадження норм та підходів ЄС, що забезпечують захист споживачів за мінімального тиску на бізнес та сприяють об’єднанню виробників у інноваційні виробничі мережі у т.ч. кластери.
20-22 лютого 2013 р. науковці взяли активну участь у Міжнародному енергетичному форумі «Екологія і енергоефективність у будівництві» та науково-практичній конференції «Міжнародний досвід для України: впровадження «зелених технологій» в будівництві». В ході Конференції обговорювалися проблемні питання щодо розвитку будівельної галузі в регіонах, у т.ч. і досвід перших будівельних кластерів в Україні («Поділля Перший»).
У рамках офіційного візиту в Україну у лютому Генерального секретаря з питань економічного співробітництва Міністерства закордонних справ Греції у м.Києві, за підтримки ПРООН відбувся українсько-грецький бізнес-форум, на якому науковці активно обговорювали питання активізації співробітництва українських та грецьких інноваційних мереж, центрів та кластерів.

Березень – квітень 2013 р.
Відповідно до звернення Голови Асоціації промисловців та підприємців м.Києва (п.Майко В.І.) та пропозиції Соломенської РДА м.Києва визначити перспективи розвитку на території району інноваційних кластерів науковцями Секції була проведена відповідна дослідницька робота та надані попередні висновки. Також, за запитом Львівської ОДА щодо перспективи формування на території Львівської області м.Борислав паломницько-туристичного кластеру, науковцями Секції була вивчена відповідна практика формування подібних інноваційних кластерів релігійного туризму в країнах Європи та Азії та надані пропозиції щодо використання такої практики як на Львівщині, так і в деяких інших регіонах України (безумовно при погодженні з відповідними релігійними організаціями регіонів).
12 березня 2013 р. – по запрошенню УСПП керівник Секції взяв участь у міжнародній конференції «Банківські М&А: керівництво для власника», на якій обговорювались плани консолідації для досягнення фінансової стабільності та прибутковості в умовах триваючої глобальної фінансової кризи та локальних нормативних змін. Однією із тем було обговорення можливості формування в м.Києві потенційного фінансового кластеру.
04 квітня 2013 р. науковці Секції взяли участь у круглому столі в Інституті законодавства Верховної Ради України на тему: «Проблеми ефективності діяльності промислово-технологічних парків». Від Секції виступив керівник Секції Соколенко С.І.
У квітні по ініціативі НТЕРС (Я.М.Меєровський) за участю представників УСПП, КТПП та КПІ було розпочато обговорення та розробка програми по організації створення Київського кластерного об'єднання підприємств і організацій приладобудування і радіоелектроніки Київського регіону.
25 квітня науковці Секції взяли участь у зустрічі з експертом п.Жаном-Люком Трео (Франція), на якій в рамках теми «Проблеми і перспективи в перехідних економіках (український контекст)» обговорювались можливості підвищення конкурентоздатності економіки в умовах глобальної економічної нестабільності.

Травень-червень 2013 р.
16 травня в УСПП проводилась зустріч з бізнес-делегацією Ніжегородскої області РФ, на якій виступили з доповідями ряд науковців Секції.
22-23 травня науковці Секції взяли участь в роботі Міжнародної конференції «Україна-Росія-Сколково: єдиний інноваційний простір», на якій обговорювалися фундаментальні і прикладні питання створення наукоємних технологій, матеріалів і продуктів по діяльності п’яти кластерів Фонду «Сколково», у т.ч. – біомедичного, інформаційного, енергоефективного, космічного та кластеру ядерних технологій. Значна частина обговорень на конференції була присвячена пошуку можливостей формування та створення цільових інвестиційних проектів на території України, оскільки українські фахівці мають великий потенціал, безліч напрацювань, які можна використовувати в різних галузях. Участь у цій конференції чітко показала, що наука є реальною продуктивною силою, яку треба всебічно розвивати. Звичайно, що при цьому слід впроваджувати сучасне стимулююче законодавство, створювати ефективну інфраструктуру послуг, бізнесу, освіти, інформації.
В кінці травня науковці Секції взяли участь у переговорах з тайванськими підприємцями, а також у засіданні ТППУ по темі: «Механізми активізації процесу формування сучасних регіональних інноваційних систем», яке відбулось у м.Хмельницький.
Дуже активним у червні було обговорення серед науковців Секції в регіонах перспектив створення та розвитку індустріальних (промислових) парків в Україні. З метою прискорення цього процесу пропозиції були надані як суб’єктам господарювання в регіонах, які здійснюють цю діяльність відповідно до Закону України «Про індустріальні парки», так і Мінекономрозвитку України.
04 червня 2013 р. участь у семінарі УСПП в м.Києві на тему: «Закупівлі на електронних торгах – заощадження коштів підприємств»;
05 червня 2013 р. – участь в бізнес-семінарі УСПП в м.Києві на тему: «Інтелектуальна безпека компанії: реалії та перспективи»;
13-15 червня 2013 р. участь у Конференції «Зовнішньоекономічна діяльність: нові шляхи партнерства бізнесу і влади», яка відбулася в рамках Першої міжнародної конференції «Україна & Партнери» в м.Києві. Серед учасників було багато представників бізнесу і влади держав Європи і Азії, що дозволило обговорити і визначити шляхи розвитку перспективних інноваційних мережевих структур;
14 червня – участь у круглому столі в УСПП на тему: «Впровадження передових технологій очищення побутових і промислових стоків, їх вплив на екологію та якість життя»;
17 червня 2013 р. – обговорення на засіданні Ради старійшин при президентові ТПП України перспектив кластеризації економіки України;
18 червня 2013 р. – участь у бізнес-форумі в рамках візиту в Україну делегації Іраку.
Липень-вересень 2013 р.
02 липня 2013 р. – участь в українсько-китайському бізнес-форумі і в засіданні українсько-китайської ділової ради;
04 липня 2013 р. – участь в круглому столі Національного Інституту стратегічних досліджень на тему: «Регіональний вимір соціально-економічного розвитку і засади нової регіональної політики», на якому від Секції по проблематиці використання кластерних ініціатив виступив Соколенко С.І.;
17 липня 2013р. Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження № 603 «Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2020 року», в якій вперше був визначений національний пріоритет у структурно-технологічних перетвореннях промисловості на основі створення науково-інноваційно-виробничих кластерів у високотехнологічних галузях на базі комерціалізації власних наукових розробок при законодавчому закріпленні чіткого порядку фінансування (співфінансування) кластерів;
23 липня 2013 р. – науковці Секції детально обговорювали перспективи створення і розвитку національного кластеру в’їзного, виїзного та внутрішнього туризму. Була досягнута домовленість готувати концепцію, програму, план дій та інфраструктуру кластера.
12 серпня 2013 р. – проведена нарада за участю представників Оболонської РДА м.Києва (п.Мороз І.Ю.) та Київського національного університету технологій та дизайну щодо перспектив формування та розвитку у м.Києві кластеру легкої промисловості та кластеру медичної апаратури.
20 серпня 2013 р. – участь у нараді-семінарі з представниками Кіровоградської ОДА (п.Власенко В.М.) щодо перспектив створення у кожному районі області кластерів бджолярства;
21 серпня 2013 р. – участь в нараді на шкірзаводі «Чинбар» (ген. дир. Ліщук В.І.) щодо перспектив створення кластеру продукції із шкіри в кооперації з КНУДТ (м. Київ), українсько-італійським підприємством INBLU та ще з низкою підприємств м. Києва та Київської області.
Перша декада вересня була присвячена підготовці та участі в роботі ІІІ Міжнародного енергетичного форуму в м.Запоріжжі, який проходив 11-14 вересня 2013 р. одночасно з виставкою «Енергія – 2013». Науковці Секції підготували аргументоване звернення до Президента та Прем’єр-міністра України із пропозиціями щодо необхідності формування і розвитку об'єднань підприємств, наукових інститутів і громадських організацій у високотехнологічні промислові кластери. Ці ініціативи стосовно кластерного підходу до організації виробництва для підвищення конкурентоспроможності української економіки були надіслані, за підписом Президента СЕУ, професора В.Оскольського, керівництву держави 11 вересня 2013 року.
12 вересня 2013 р. члени Секції взяли участь у роботі двостороннього українсько-еквадорського ділового форуму, на якому обговорювалась можливість співпраці у розвитку специфічних напрямків, в т.ч. у формуванні кластерів консалтингових послуг і навіть у напрямі створення кластерів креветок;
17-18 вересня 2013 р. – участь в Національній інвестиційній конференції «Invest in Ukraine» в м.Донецьку та у днях Києва в м.Москві, в рамках російсько-українського бізнес-форуму;
19-20 вересня 2013 р. – участь в роботі VIII Пленуму Спілки економістів України, який проводився в м.Рівне та Всеукраїнській науково-практичній конференції «Екологічно чисте виробництво – основа підвищення якості продукції на товарних ринках України», на якій було повідомлено в доповідях про перші кроки у створенні в Україні еко-кластерів, в т.ч. у напрямі переробки побутових і виробничих відходів, зеленому сільському туризмі та органічному землеробстві.
23 вересня 2013 р. – в м.Києві члени Секції взяли участь у переговорах з сільськогосподарською делегацією провінції Сичуань (КНР), де активно обговорювались можливості співпраці у формуванні як харчових кластерів, так і кластерів виробництва обладнання для сільського господарства.
У вересні науковці Секції спільно з Комітетом з питань науково-технічного та економічного розвитку і співробітництва та Спілкою наукових та інженерних об'єднань України в рамках семінару на тему: «Інвестиційне забезпечення інноваційної діяльності програм і проектів розвитку» детально обговорювали проблему кластеризації економіки як перспективний для України механізм та інструмент розвитку інноваційної та інвестиційної діяльності.

Жовтень-грудень 2013 р.
02 жовтня 2013 р. – в м.Києві науковці Секції брали участь в роботі круглого столу «2013 - 2018. Реформа дорожньої галузі України», який відбувся в рамках XI-ої Міжнародної спеціалізованої виставки будівельної, дорожньої гірничої та спеціальної техніки «БудТех - 2013». Під час обговорення концепції нового підходу до дорожньо-будівельної галузі та перспективи реформи була приділена увага й можливостям формування інноваційних логістичних кластерів;
01-06 жовтня 2013 р. науковці Секції взяли участь в XVIII міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки», яка проводилася в рамках Міжнародного економічного форуму «Нова економіка» в м.Ялта. В процесі обговорення значна увага приділялася розвитку інноваційної моделі економіки на основі кластерних об'єднань;
10-13 жовтня 2013 р. – участь у Міжрегіональному коопераційному форумі «Субконтрактинг & Аутсорсинг» в м.Запоріжжі;
15 жовтня 2013 р. – участь в роботі 1-го в Україні круглого столу «Публічно-приватне партнерство у сфері науки та інновацій», проведеного в рамках Міжнародного форуму «Наука. Інновації. Технології - 2013» в м.Києві. В процесі обговорення було запропоновано легалізувати у правовому полі України кластерні ініціативи, визначити інноваційні кластери, як партнерську форму об'єднання інтересів територіальних громад, наукових установ та організацій, промислових підприємств та інвесторів навколо певної галузі виробництва в межах певної території, що спрямована на стимулювання інноваційної діяльності. Пропозиції також передбачають створення механізму державної підтримки кластерів або через пільговий режим оподаткування, або через пряму фінансову (або іншу матеріальну) участь у спільній діяльності в межах кластеру;
15-16 жовтня 2013 р. – в м. Києві науковці Секції брали участь у Міжнародному форумі «Транспортна інфраструктура 2013», де в центрі уваги була транспортна логістика, розвиток перспективних транспортних коридорів, міжнародна співпраця у цій сфері;
17-18 жовтня 2013 р. – в м.Москві науковці Секції брали участь у російсько-українському бізнес-форумі (в рамках днів Києва у Москві), на якому обговорювались перспективи реалізації інвестиційних проектів майбутнього Києва;
21 жовтня 2013 р. – участь в українсько-чеському бізнес-форумі, який проводився в м.Києві, в рамках державного візиту в Україну Президента Чеської Республіки Мілоша Земана;
22 жовтня 2013 р. – члени Секції разом із представниками НДІ технологій та дизайну проводили нараду щодо створення в Україні кластеру виставкової діяльності, реклами та консалтингу;
23 жовтня 2013 р. – участь у засіданні Спілки наукових та інженерних об'єднань України та Київського Комітету НТЕРС по обговоренню перспектив ефективного розвитку інноваційних виробництв у Київському регіоні;
29 жовтня 2013 р. – участь у засіданні Круглого столу в Національному інституті стратегічних досліджень на тему: «Інноваційний розвиток промисловості як складова структурної трансформації економіки України». Головними в обговоренні були питання інституційних засад формування інноваційної моделі розвитку промисловості та перспектив становлення в Україні інноваційних кластерів як основи стимулювання структурної трансформації економіки;
30 жовтня 2013 р. – участь у роботі першого Міжнародного форуму «Європейські технології транспортного проектування та моделювання: перспективи впровадження в Україні», м.Київ;
01 листопада – участь у роботі Міжнародної конференції «Актуальні питання експорту лікарських засобів», на якій також актуальним було обговорення перспектив розвитку фармакологічних кластерів в Україні;
14-15 листопада 2013 р. – участь у роботі Міжнародного форуму «Дні якості в Києві 2013 », присвяченого Всесвітньому дню якості;
21 листопада 2013 р. - участь в роботі круглого столу Міжнародного фонду «Відродження» на тему: «Потреби та можливості інституційного розвитку аналітичних центрів»;
21-22 листопада 2013 р. - участь в роботі VII щорічного міжнародного форуму по управлінню проектами – PM Forum 2013 «Project Management-Reloaded». У виступах науковців Секції були дані пропозиції щодо інституційного розвитку потенційних аналітичних центрів та партнерств і проектних команд;
27 листопада 2013 р. – участь в роботі Міжнародного Форуму «Проблеми розвитку інформаційного суспільства», в рамках якого проводились наступні конференції:
- «Електронні ресурси: проблеми формування, зберігання, обробки, розповсюдження, захисту використання – 2013»;
- «Побудова інформаційного суспільства: ресурси і технології;
- «Інформація, аналіз, прогноз – стратегічні важелі ефективного державного управління»;
- «Електронні інформаційні ресурси: створення, використання, доступ».

27 листопада 2013 р. – участь в роботі І Національного форуму «Бізнес і університети», на якому обговорювались різні аспекти партнерства університетів з підприємницькими структурами задля інноваційного поступу України;
28-30 листопада 2013 р. – в м.Києві відбулась VIII Міжнародна науково-практична конференція «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору», в якій науковці Секції мали можливість поспілкуватись з експертами з ВНЗ європейських країн щодо співпраці у впровадженні в Україні найновітніших підходів в освітній практиці;
06-07 грудня 2013 р. - участь в Міжнародній науково-практичній конференції в м. Одесі по темі: «Інвестиційні та інноваційні пріоритети діяльності економічних суб’єктів», яка проводилась за підтримки університету «Львівська політехніка»;
10 грудня 2013 р. – участь в міжнародній конференції у сфері ІТ-технологій, що була організована Торгово-промисловою палатою України, Міжнародним фондом SeedForum і бізнес-інкубатором iHUB, за підтримки Київської МДА. Метою заходу було сприяти налагодженню контактів з міжнародними інвесторами та поліпшити взаємодію між бізнесом і владою що найефективніше спроможні зробити ІТ-кластери.

За окремими запитами Кабінету Міністрів України, галузевих міністерств і відомств, регіональних органів влади, різних наукових, громадських та бізнес-організацій науковці Секції у звітному періоді проводили дослідження та розробляли проекти кластерного розвитку для окремих територій чи національного рівня, проводили круглі столи, семінари та консультації з питань інноваційного розвитку на кластерній основі.

Минулий 2013 рік був непростим роком для української економіки, але новий 2014 р. буде вимагати ще більших зусиль для виходу з кризи, зростання обсягів виробництва, а головне, для підвищення національної конкурентоздатності. Саме інноваційні кластери будуть спроможні надати необхідний потенціал для успішного розвитку реального сектора нашої економіки.

 

Европарламент осудил Путинскую агрессию в Крыму

Путин должен немедленно вывести все свои вооруженные силы с территории Украины, сказали депутаты Европарламента в резолюции принятой в четверг. Они осуждают вторжение в Крым как нарушение международного права, объявили планы Крыма провести референдум о присоединении к России незаконными и предупреждают, что действия Путина ставят под угрозу безопасность в ЕС.