Інститут підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України
04.04.2012р.
Соколенко С. І.
Президент МФСР,
Голова Правління
ВАТ «Укрімпекс»
1. Розвиток якісно нових виробничих відносин у ХХІ столітті.
Перехід на нову модель економічного розвитку, що відбувається під впливом безпрецедентних здобутків в науці та технологіях, вимагає від кожної країни удосконалення ринкових механізмів господарювання, створення сприятливого бізнес-клімату, активізації інноваційної діяльності. В сучасних умовах якість управління інноваційними процесами та їх державне стимулювання стали суттєвими факторами зміцнення конкурентоздатності національних економік. В умовах глобалізації традиційний розподіл економіки на сектори або галузі втратив свою актуальність. На перше місце вийшли системи взаємодії фірм і організацій. Настала епоха мереженої економіки, за якої об’єднуються у кластери технології, підприємства, великі, середні й малі виробничі структури. За допомогою інформаційних мереж об’єднуються люди з їх творчими здібностями, знаннями. Практично можливе об’єднання в мережі будь-якої галузі людської діяльності – промисловості, науки, освіти, агроіндустрії, транспорту, охорони здоров’я, індустрії розваг та інших сфер.
Якщо до 60-х років ХХ століття у світовій економіці домінуючою була ієрархічна модель управління організацією виробництва, в 70-80-ті аж до середини 90-х була матрична модель, то наприкінці 90-х на початку ХХІ ст.. провідною стала мережева модель – кластери.
Кластер – це добровільне об’єднання фірм у певній сфері підприємництва, пов’язаних між собою технологічно і, як правило, за ознакою географічної близькості.
2. Сутність кластерної виробничої моделі
Труднощі реструктуризації та навіть провали реформ в багатьох країнах з перехідною економікою обумовлюються часто, як свідчить практика, нерозумінням реформаторами самих основ ринкової економіки і процесу інституційних реформ. Створення соціального капіталу і нормально працюючих інститутів ринкової економіки є передумовою забезпечення швидкого економічного зростання.
Практика розвитку промислових кластерів, технопарків, асоційованих мереж стає все більш популярною як на міжнародному, так і на національному і регіональному рівнях. В умовах ринкової економіки будь-які об’єднання виробників – концерни, холдинги, трести та т.п. не мають такої незаперечної, морально етичної і, в кінцевому підсумку економічної преваги, яку мають кластерні структури, де кожен добровільний учасник зберігає юридичну автономію, прагне найвищої ефективності в своїй діяльності, підпорядковуючись лише спільним вимогам технологічної доцільності і власному волевиявленню.
Політика, спрямована на створення промислових кластерів, сприяє реалізації концепції сучасного економічного розвитку. Саме виробничі кластери поєднують конкуруючих виробників і постачальників з налаштованими на ділове співробітництво дослідницькими інститутами, державними і приватними джерелами фінансування, з державними агентствами з економічного розвитку, а також з новим інститутами, спеціально створеними для впровадження кластеризації.
Головна сутність кластерної концепції полягає в забезпеченні виробничо-комерційної діяльності й удосконаленні ділових і особистих взаємовідносин, що, як очікується, мають набути характеру органічно взаємозалежного і нерозривного ділового співробітництва. На практиці багато кластерів виникали і розвивалися абсолютно природно, без поспіху, протягом десятка років.
Сьогодні аналіз кожного виробничого кластеру починається з розгляду 4-х взаємозалежних діючих сил – генераторів конкурентоспроможності:
– сутність стратегії, її структури, стану конкуренції в країні;
– рушійні сили виробництва (недорога сировина, дешева робоча сила, передові технології…);
– умови попиту (потреби споживачів, місцевий попит на комплектуючі..);
– наявність споріднених і допоміжних галузей промисловості.
Сьогодні успішно функціонуючі кластери і прагнення підвищити ефективність кластеризації стали важливою ознакою економік промислово розвинених країн.
Кластери стали інструментом подолання внутрішніх проблем застою, економічної негнучкості. Розвиток кластерів сприяє прискоренню обміну інформацією, стимулює появу інновацій, генерує виникнення нових виробників і споживачів і в такий спосіб посилює національну конкурентоспроможність.
3. Нова роль уряду в епоху глобалізації
В різні історичні періоди роль держави в економіці й формуванні виробничих систем була неоднаковою. У командно-адміністративній системі (з якої ми поступово виходимо) держава була організатором і керівником усього господарсько-політичного життя країни, регулюючи всі процеси в країні. Існувала величезна адміністративна машина зі своєю системою наказів, фондів і лімітів. Ціни встановлювались зверху директивно.
В результаті еволюції економічного розвитку господарський механізм у країнах з ринковою економікою сучасного типу, крім ринкових механізмів (конкуренція, попит, пропозиція, ціна), включає і певні державні важелі регулювання.
Основною регулюючою силою залишається ринок при порівняно зменшеному втручанні держави. У ринковій економіці держава бере на себе ті завдання, які не здатні виконати підприємці, всіляко їм допомагаючи і навіть перебираючи на себе збитки заради забезпечення прибутку підприємствам.
Держава втручається в економіку такими методами:
– встановлює економічні «правила гри», розробляючи і приймаючи відповідні законодавчі і нормативні акти;
– побічно впливає на рівень економічної активності через оподаткування, державні витрати, контроль за грошовою емісією і рівень кредитів;
– координує і фінансує значну частину капітальних вкладень;
– створює державний сектор виробництва;
– контролює опосередковано або прямо ціни й обмінні курси валют (створює «валютні коридори»);
– забезпечує перерозподіл національного доходу (бюджетна політика).
Від ефективності діяльності уряду багато в чому залежить і його внесок у розвиток нових виробничих систем на кластерній основі.
Головне завдання уряду полягає в тому, щоб домогтись макроекономічної і політичної стійкості. Це досягається шляхом створення узгодженої базової структури економіки, здійснення стабільної політики в макроекономіці, через формування стійких урядових організацій.
Значну роль уряд відіграє у формуванні і впровадженні загальних норм, правил і стимулів, що сприяють розвитку конкурентної боротьби. Першочергову увагу уряд має приділяти системі оподаткування, законодавству в сфері конкурентної боротьби, інтелектуальної власності, корпоративного керування, захисту прав споживачів та ін..
Від уряду залежить організація і здійснення довгострокової економічної програми, яка враховує специфічні особливості ситуації в країні, план дій. Уряд реалізує комплексний процес перетворень, що мобілізує всі групи суспільства на подолання труднощів заради зростання добробуту країни. У кожного уряду є своя програма дій. Однак існують і загальні уніфіковані принципи досягнення прогресу.
1. Насамперед необхідна реструктуризація існуючих державних підприємств і формування нового приватного підприємництва.
2. Нівелювання існуючих в ринковій системі недосконалостей, що обмежують впровадження інновацій і перешкоджають кластеризації.
3. Зусилля на впровадження R&D, особливо коли вони є підсумком роботи кластерів.
4. Підвищення норми прибутку через формування кластерів.
5. Зміцнення ділової активності в high-tech сфері через кластеризацію економіки.
4. Динаміка кластеризації в різних економічних системах
Сучасний закордонний досвід свідчить про те, що кластерний підхід у всьому світі визнається як надійний спосіб підвищення конкурентоздатності регіональних та національних економік. В цілому, як оцінюють експерти, зараз кластеризацією охоплено вже більш 50 % існуючої економіки провідних країн світу.
Стратегія формування мережевих структур – кластерів в країнах Заходу стала частиною концепції «Третього шляху», що стало їх відповіддю на виклики глобалізації щодо формування світового вільного ринку. Ключовою формулою цієї концепції стало формування громадянського суспільства, здатного поставити під контроль державу і бізнес. Так, за твердженням ОЕСР, понад 61% промислової продукції США вироблялось в рамках 380 кластерів, що консолідували діяльність як великих, так і малих фірм, які забезпечували робочими місцями 57% працездатного населення США.
Обов’язком кожної країни – члена ЄС є реалізація національної програми кластеризації економіки. Вже повністю охоплені кластеризацією господарський комплекс Данії, Фінляндії, Норвегії, Швеції, економіки яких вважаються найбільш конкурентоздатними в світі. Ефективність кластеризації економіки підтверджена великою кількістю прикладів. Так, в економіці Швеції рівень продуктивності праці в кластерах вищий на 44%, а зарплата вища на 29%, ніж поза межами кластерів. В країнах Східної Європи також ідуть процеси кластеризації промисловості. Найбільш пристосованою до кластеризації економіки серед країн Східної Європи виявилась Угорщина. Зараз там функціонують 150 промислових кластерів, які об’єднують більш 2000 компаній. Промислові парки отримають деякі привілеї: інфраструктуру, знижений податок. Кластери Угорщини в 2009 році забезпечили 57% робочих місць, 40% ВВП і 18 % експорту країни (за даними Міністерства національного розвитку і економіки Угорщини). Кластеризація промисловості в країнах Східної Європи підтримується спеціальною програмою ЄС, принципи якої – відкритість, прозорість, інноваційність.
Країни, що розвиваються, за останні 20 років перейшли від політики протекціонізму, елементів соціалістичного централізованого планування до трансформації своїх економік на основі кластерів. Особливої уваги заслуговує досвід Індії, Китаю в піднесенні науково-технічного прогресу.
Після розпаду СРСР країни СНД теж почали активно впроваджувати у свій розвиток концепцію кластеризації своєї економіки.
Україна не може залишатись осторонь від цих процесів, інакше вона залишиться на узбіччі розвитку серед країн, що розвиваються. Як для України, так і для інших країн пострадянського простору (які, до речі, в реалізації кластери них підходів вже випереджають Україну), сьогодні є дуже актуальним використання кластерної системи організації виробництва заради підвищення конкурентоздатності своєї економіки.
Досвід соціально-економічних трансформацій в країнах Центральної і Східної Європи, а також в деяких республіках колишнього СРСР, практика реалізації ними кластерних ініціатив викликають природний інтерес в Україні. На етапі вивчення і початку впровадження кластерної моделі довелось долати специфічні труднощі не лише економічного, але і психологічного порядку.
Внаслідок уповільненого, а деколи і безсистемного реформування економіки, відсутності синхронності процедур ухвалення та введення в дію законів і кодексів, які іноді суперечили один одному, з урахуванням необізнаності і пасивності представників влади, науки та бізнесу в перевагах нової системи виробничих взаємовідносин в умовах глобальних перетворень, формування перших в Україні кластерних структур виявилося особливо проблематичним. Розглянемо ці процеси в регіонах України.
5.Особливості кластеризації економіки регіонів України
Подільський регіон.
Ще в 1997-1998 рр. в Подільському регіоні було розпочато як експеримент формування структур, заснованих на мережевій моделі управління виробничо-комерційною діяльністю. Цей процес проходив, незважаючи на специфічні і значні труднощі розвитку економіки на етапі трансформації, в умовах неврегульованості правового поля, слабкості або відсутності необхідних компонентів ділової інфраструктури, обмеженості бюджетного фінансування,
У Хмельницькій області спочатку була створена громадська організація Асоціація «Поділля Перший» (29000, м. Хмельницький, вул. Свободи, 36,
оф. 601. Тел.:+(382)76-34-34, E-mail: www.ppngo.org). Завдяки її зусиллям та підтримці місцевої влади почалось формування перших кластерів.
До найбільших в Україні за обсягом продукції, що випускається, слід віднести Хмельницький будівельний кластер «Поділля», який об’єднав більше 30-ти підприємств будіндустрії, де було створено до 5-тисяч нових робочих місць.
Завдяки зусиллям Технологічного університету «Поділля» низка малих і середніх підприємств об’єдналась у Хмельницький швейний кластер, який, завдяки виробництву модного одягу, набув популярності в усій країні. Тут було створено до 3 тисяч нових робочих місць.
Особливого розвитку в Хмельницькій області набули Кам’янець-Подільський туристичний кластер та кластер сільського екоагротуризму «Оберіг» в с. Гриців Шепетівського району.
В Тернопільській області на базі Національного технічного університету в 2011р. в рамках наукового парку був створений інноваційно-інвестиційний кластер Тернополя, метою якого стала реалізація кластерних ініціатив в енергозбереженні, біотехнології, медицині та ін.
У Вінницькій області 12.04.2011р. відбулась презентація переробно-харчового кластеру, який був сформований за допомогою ЄС з метою розбудови партнерських відносин між фірмами-виробниками та переробниками агропродукції.
На базі Подільського ННІЦ з 2010р. почалось створення інфраструктури та формування Вінницького інноваційно-технологічного кластеру «Альтернативна біоенергетика».
Карпатський регіон
За прикладом Поділля підприємництво на основі моделі мережевої економіки отримало розвиток в Прикарпатті, де Прикарпатським науково-аналітичним центром Івано-Франківської області була розроблена програма впровадження системи кластерних об’єднань, метою яких стало відродження історично сформованих ремесел та промислів гуцульського краю. В 2000р. в Прикарпатті при активній участі Прикарпатського національного університету були створені:
– кластер виробництва сувенірної продукції «Сузір’я»;
– кластер виготовлення виробів з овечої вовни (кластер ліжникарства).
У Закарпатській області, в Тячівському районі, с Калини з 1999р. впроваджується формування кластеру гостьового бізнесу «Сільська Родина», що об’єднує широкий спектр вироблених товарів та послуг для розвитку сільського туризму (керівник програми – Олена Бойчук, тел. : 097 636 31 76).
У Закарпатській області з 2009р. триває формування транскордонного логістичного кластеру, метою якого стала оптимізація роботи транспортно-логістичних центрів і структур країн ЄС та України (www.mukachevo.net/ua/News/view/49919).
У Чернівецькій області крім сформованого в 2011р. аграрного кластеру (www.agrocluster1.com.ua) продовжується утворення туристичного транскордонного кластеру на основі програми «Сім чудес України».
У Львівській області у 2010р. був заснований та зареєстрований кластер ІТ та бізнес-послуг, який об’єднав компанії одного з найдинамічніших секторів економіки Львова. Тут створюються нові робочі місця, що особливо важливо для молоді. Мета кластеру – зробити Львів одним із центрів бізнес-послуг у Східній Європи. На Львівщині триває формування кластеру по переробці твердих побутових відходів та кластеру енергозбереження і альтернативної енергетики (ІРД НАНУ, 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4, тел.:(032) 270 71 45)). Стратегічно пріоритетним напрямком інноваційного розвитку області стало формування у Львові кластеру біотехнологій.
Причорноморський регіон
Зразковим для всієї України щодо сприяння розвитку креативної індустрії є економічний розвиток Севастополя. Динаміка формування кластерів – цих досить складних об’єднань, в останні роки в Севастополі вражає своєю різноманітністю та неповторністю.
Як свідчить світова практика, усі потенційні кластери формуються на основі кластерних ініціатив, в рамках кластерних проектів, розроблених керуючим органом територіального об’єднання представників бізнесу, науки, освіти та місцевої влади.
В 2004 р. першим у цьому регіоні почав формуватися мегакластер «Севастополь». З допомогою Асоціації сталого розвитку «Аура» з 2006р. в Севастополі почали діяти сім кластерних об’єднань, в т.ч.:
– туристично-рекреаційний кластер «Байдари-тур»;
– екологічний кластер «Водні ресурси»;
– кластер соціального підприємництва «Соціальні ініціативи Севастополя»;
– екологічний кластер «Вторма-кластер»;
– інноваційний кластер «Інтелект-ресурс» (для покращення освіти молоді);
– кластер «Євростандарт UA».
Приклад Севастополя демонструє іншим регіонам ефективність кластерного об’єднання зусиль бізнесу, влади і науки.
Стратегією розвитку АР Крим на 2011-2020рр. передбачається протягом 3-5 років формування конкурентоспроможних кластерів у сферах:
– санаторно-рекреаційна та туристична галузь;
– сільське господарство і харчова промисловість;
– суднобудування та машинобудування;
– енергетика.
Серед діючих чи вже готових до реалізації кластерних проектів можливо віднести наступні:
– інноваційний кластер «Морепродукти» (м. Керч, об’єднує рибальські структури та науку);
– транспортно-логістичний кластер;
– кластер туризму на базі «Курортополісу «Велика Ялта»;
– кластер сільського туризму (м. Судак, м. Чорноморське);
– рекреаційний кластер (на базі грязелікарень та баз відпочинку);
– кластер альтернативної енергетики (геотермальні джерела, вітер, сонце, ін.);
– АПК кластери садівництва, овочівництва;
– харчові кластери.
Окрема увага приділяється формуванню транскордонних та міжрегіональних кластерів.
Херсонська область, використовуючи своє вигідне географічне розташування спромоглась сформувати перший в Україні транспортно-логістичний кластер «Південні ворота України», який є важливою ланкою майбутньої модернізованої транспортної системи країни.
Наступним кроком в напрямі підвищення ефективності функціонування транспортної системи України стало формування з 2010р. в Одеській області кластеру «Транзитний потенціал України».
У Придунав’ї – південній частині Одещини, в Ізмаїлі, Кілії та Рені були сформовані: кластер органічного землеробства, кластер зеленого сільського туризму та кластер альтернативної енергетики.
В Миколаївській області після формування першого в області – кластеру суднобудування та річкового судноплавства, почав формуватись потужний морегосподарський кластер. В останні роки активно запрацювали: кластер будматеріалів (м. Очаків), багатопрофільний кластер виноградарства та виноробства (м. Коблево), продовольчий кластер (в Жовтневому р-ні Миколаївської області), кластер альтернативної енергетики.
Поліський регіон
З 2000р. значного розвитку набуло освоєння кластерної концепції на Поліссі. Об’єднання зусиль деревообробників, науки, освіти, представників бізнесу та громадських організацій сприяли формуванню на півдні Рівненської області (Рокітнівський район) кластеру деревообробки. Відомо, що ліси є джерелом сировини для багатьох галузей економіки, а також мають велике природоохоронне та соціальне значення. Саме тому на базі здійсненого у 2007-2008 рр. кластерного аналізу було виявлено, що в Поліському та Карпатському регіонах України існує надійний потенціал для формування та розвитку лісових, деревообробних, меблевих кластерів. Застосування методів наближеного до природи лісівництва, зберігання природних ландшафтів, сприятиме розвитку рекреаційних зон та відповідному формуванню рекреаційно-туристичних кластерів. Ця сфера є одним із визначених пріоритетів для Поліського та Карпатського регіонів.
Донецький регіон
В рамках Стратегії підвищення конкурентоспроможності Донбасу «Донбас-2025: стратегія майбутнього», пріоритетними напрямами інноваційного розвитку регіону є формування металургійного кластеру та кластеру сільськогосподарської і харчової промисловості. У перспективі це сприятиме структурній переорієнтації металургійного виробництва регіону на збільшення виробництва продукції високого переділу, на ефективну реалізацію потенціалу регіону у сільському господарстві, створення конкурентоспроможної харчової промисловості та зменшення залежності регіональної економіки від домінування галузей важкої промисловості.
До досягнень Донецької області в інноваційному розвитку слід віднести формування с початку 2009р. технологічного парку «Углемаш» в м.Донецьку та формування в м. Донецьку національного інноваційного кластеру «Нові технології природокористування», орієнтованого на реалізацію інноваційної діяльності в сфері охорони здоров’я людини та збереження оточуючого середовища.
У Луганській та Донецькій областях України у співпраці з виробниками Бєлгородської області Росії почав функціонувати транскордонний нанокластер, який, в процесі розвитку може поширитись на інші сусідні регіони. Луганська область має реальні перспективи реалізації транскордонних кластерних ініціатив у транспортному машинобудуванні, сільськогосподарському виробництві, медицині.
Придніпровський регіон
В областях регіону (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська) розроблені стратегії підвищення конкурентоспроможності, в рамках яких обрано два найбільш перспективних напрями пілотних кластерів.
Кластери будівництва, які мають високий ресурсний потенціал, сприятимуть створенню виробництва в областях сучасних будівельних матеріалів, активізуватимуть житлове будівництво та дозволять створювати продукцію та послуги з високою доданою вартістю.
Кластери сільського господарства сприятимуть розвитку найбільш перспективних напрямів: тваринництва, птахівництва, плодівництва та овочівництва, що стимулюватиме переробку аграрної продукції, дозволить збільшити її експорт.
Серед активно працюючих кластерів регіону слід відзначити:
– Національний інноваційний кластер «Нові машини» (м.Дніпропетровськ), стратегічним пріоритетом якого є високотехнологічне оновлення машино- та приладобудування;
– будівельний кластер ( м. Дніпропетровськ);
три кластери Запорізької області:
– інноваційно-технологічний кластер «АгроБум» (м. Мелітополь);
– медовий кластер «Бджола не знає кордонів» (м. Мелітополь);
– харчовий кластер « Купуй запорізьке! Обирай своє!».
Східний регіон
Протягом останніх років розвиток кластерів стає одним з пріоритетів економічної політики у східному регіоні України – Сумській, Харківській та Полтавській областях. Так, в стратегії «Нова Сумщина – 2015» основою для економічного розвитку Сумської області визначено розвиток кластерів АПК, спрямованих на створення замкненого високотехнологічного агропромислового виробництва та постачання екологічно чистої харчової продукції; а також кластерів будівництва, які орієнтовані на створення замкнених циклів: від виробництва будматеріалів до будівництва приміщень та їх обслуговування.
Схвалена у 2010р. стратегія сталого розвитку Харківської області до 2020р. передбачає розвиток дев’яти ключових кластерних структур, у т.ч. національного масштабу (альтернативної енергетики, високотехнологічного та науково-освітнього кластеру на базі технопарку «Технополіс»), а також транспортного торгівельно-логістичного кластеру «Брама Україна – Росія». Серед пріоритетних наукоємних кластерів області слід відзначити також кластери авіаційної промисловості, космічної сфери, енергомашинобудування, фармацевтичної промисловості, нано- і біотехнологій. Крім того формуються кластери ЖКГ, газодобувний, енергетичний, кластер охорони здоров’я. Підлягають реорганізації проблемні кластери сільськогосподарського машинобудування, виробництва бронетехніки і дизелебудування.
Враховуючи специфіку Полтавської області, де одним із важливих напрямків економічного розвитку є сільськогосподарське виробництво та агропереробна промисловість, в області активно з 2007р. реалізується проект «Створення регіонального кластеру виробників екологічної продукції». Підтримка проекту здійснюється Фондом Євразія та USAID. Адреса проекту: м. Полтава, вул. Фрунзе, 225 оф.414 т\ф 8-0532-508-636, 508-196.
Центральний регіон
Затримка України в інноваційному розвитку на кластерній основі в порівнянні з розвитком сусідніх країн в значній мірі пояснюється тим, що центральна влада у Києві та й сам Київ поки що не визначились зі своєю довгостроковою стратегією розвитку на перспективу – 20-25 років. Так, «Стратегія розвитку Києва – 2025» можливо буде прийнята лише в кінці 2012р. Цей документ поки що перебуває на стадії обговорення.
Пропонований документ передбачає розвиток Києва через розвиток конкурентних кластерів економіки. Для сталого економічного розвитку як центру України, так і Центрального регіону важливими мають бути три напрями: соціальний, економічний, екологічний. З огляду на це передбачаються такі пріоритетні сфери кластеризації:
– поліпшення демографічної ситуації та розвиток кластеру охорони здоров’я;
– покращення якості житлових послуг і реформування кластеру підприємств ЖКГ;
– відновлення кластеру виробництва продуктів харчування;
– формування інноваційних кластерів економіки знань.
З врахуванням вимог Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» на стадії формування в м. Києві перебувають такі кластери:
– національний інноваційний кластер «Енергетика сталого розвитку» (м.Київ, науковий парк «Київська політехніка»);
– національний інноваційний кластер «Технології інноваційного суспільства» (м. Київ, науковий парк «Київська політехніка»), в якому стратегічними напрямками діяльності є нанотехнології, мікроелектроніка, інформаційні технології, телекомунікації;
– національний інноваційний кластер «Інноваційна культура суспільства» (м. Київ, Національний університет ім. Т. Шевченка).
У Київській області має формуватись національний інноваційний кластер «Нові продукти харчування», сферою діяльності якого є розвиток високотехнологічного сільського господарства та переробної промисловості.
6. Перспективи розвитку економіки України
Викликає тривогу відставання України за темпами реформування економіки та ведення бізнесу від інших країн Європи та Центральної Азії. Згідно з рейтингом (Doing Business, 2012) економіка України посідає 152 місце серед 183 країн світу, опустившись ще на 3 рядки в порівнянні з минулим роком. Це свідчить про загострення проблем формування ринкової економіки в Україні. Застосування кластерного підходу в Україні є необхідною умовою для відродження вітчизняного виробництва, підвищення ефективності інноваційного розвитку регіонів. На основі кластерів можливе досягнення високого рівня економічного розвитку та зростання конкурентоспроможності. Існуючий великий потенціал країни переконує в тому, що Україна спроможна посісти гідне місце у глобальній системі економічного і політичного розвитку. Тому в умовах зростаючої глобалізації та конкуренції питання якнайшвидшого створення кластерних об’єднань та сприяння їх ефективному розвитку набувають особливої актуальності. Перспективність кластерного підходу полягає в тому, що комплексна структура кластерних об’єднань дозволяє забезпечити динамічне поєднання промислової, регіональної, інноваційної, інвестиційної, науково-технічної, освітньої, кадрової та інших політик.
Для створення сприятливого середовища структурної перебудови економіки регіонів України, нарощення їх стратегічного потенціалу необхідне впровадження комплексної системи методів реалізації кластерної моделі.
Розробка чіткої моделі кластерного розвитку держави, визначення стратегії оптимізації взаємодії окремих підприємств та установ регіону має відбуватись з урахуванням особливостей кожного регіону.
Важливим для подальшого розвитку економіки України та підвищення її привабливості для внутрішніх та іноземних інвесторів має бути покращення законодавчої бази та ухвалення обґрунтованої національної програми створення кластерів та їх стимулювання.
Національна програма підвищення конкурентоспроможності економіки на основі кластерів має передбачати такі етапи:
– створення і державна підтримка кластерів – об’єднань суб’єктів господарської діяльності, що спільно діють в межах єдиного виробничого циклу;
– розробка і впровадження форм та показників статистичної звітності про діяльність кластерів, поширення інформації про результати та наслідки кластеризації;
– надання різноманітної інформації, консультування, здійснення публічного моніторингу з приводу діяльності кластерів;
– сприяння формуванню в кожному регіоні мегакластерів, які б забезпечували сталий розвиток регіональної інноваційної інфраструктури;
– сприяння розвитку міжрегіонального і міжнародного співробітництва кластерів та мегакластерів України з кластерними об’єднаннями країн ЄС, ОЧЕС, СНД;
– запровадження у вищих навчальних закладах програм підготовки та перепідготовки спеціалістів у галузі створення і функціонування кластерів та інших форм інноваційних мережевих структур;
– створення у складі економічних підрозділів місцевих органів виконавчої влади аналітичних служб для здійснення в кожному регіоні аналізу конкурентоспроможності продукції, що виробляється підприємствами регіону, і виявлення на цій основі ключових заходів зростання економіки на довгострокову перспективу, які є базою для розвитку кластерів.
Дякую за увагу.
