Висновки та пропозиції

У третє тисячоліття Україна увійшла з проблемами, які характерні для більшості країн: порушення екологічної рівноваги у навколишньому природному середовищі, виснаження і погіршення водних ресурсів. Так, хоча показник водоємності ВВП України (результат ділення об’єму забраної води на ВВП) в останні двадцять років поступово знижувався, але все рівно був досить високим. Найбільша водоємність ВВП України була в 1994-1996 рр., коли на 1 грн. ВВП витрачалося майже 30 л води.

Цей показник в 2011 р. значно понизився і становив 11,1 л на 1 грн. ВВП, однак у порівнянні з водоємністю інших країн ще був значно більшим. Так, водоємність економіки Німеччини в 2011 р. була вчетверо меншою, водоємність економіки Польщі втричі меншою, а водоємність економіки Росії в півтора рази менше, ніж в Україні. Така велика водоємність ВВП України значною мірою пояснюється особливостями української економіки, якій властиві значні матеріало- та енергоємність. Відомо, що найважливішою галуззю промисловості України є чорна металургія. Крім того, багато води використовується в сільському господарстві України, зокрема, у зрошенні. Значними є й втрати води при транспортуванні. Усі ці чинники позначаються і на водоємності ВВП України.

Водозабір в Україні в останні роки зменшився у 2,5 рази порівняно з серединою 1990-х років, але все рівно значно перевищує цей показник більшості країн Європи. Подальше зменшення водоємності ВВП України є важливим завданням національної економіки, і таке завдання передбачено у «Загальнодержавній цільовій програмі розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року», прийнятій Верховною Радою України у травні 2012 року. Цією програмою передбачено зменшити водоємність промислового виробництва в 1,5-2 рази.

Метою цього дослідження є пошук раціональних шляхів ефективного використання водних ресурсів, дбайливого ставлення до найголовнішого природного ресурсу – води. Сьогодні кожен має усвідомити власну відповідальність перед собою та майбутніми поколіннями за стан водних джерел, їх кількість і якість. Як люди, так і вся планета Земля на 70% складаються з води, тому дуже важливим має бути впровадження інтегрованих підходів в управлінні водними ресурсами країни.

Реалізація стратегії державної водної політики, спрямованої на посилення екологічної та економічної безпеки держави шляхом створення ефективного механізму використання, охорони та відтворення водних ресурсів, передбачає залучення до процесу раціонального використання, охорони і відтворення водних ресурсів зацікавлених сторін та водокористувачів усіх рівнів. В сучасних умовах глобалізації світової економіки для об’єднання усіх існуючих зусиль на певній території найкращим підходом може бути лише кластерна модель.

В роботі розглянуті як перспективні для України дев’ять напрямків кластеризації вітчизняної водної індустрії. Але це лише початок важливої консолідації зусиль та надання імпульсу для поглиблення співпраці щодо сталого розвитку і вирішення нагальних проблем, що стоять перед країною.

Сьогодні вкрай важливо висловити глибоку турботу щодо сучасного стану водної індустрії України і заявити, що для надання водокористуванню в Україні економічної стійкості, збереження природних водних ресурсів, оптимізації водокористування і водоспоживання необхідно взяти до уваги ефективний світовий досвід і відповідні рекомендації ЄС. Сьогодні необхідно запропонувати відповідним відомствам, науковим і підприємницьким організаціям провести дослідження стану і перспектив організації водогосподарювання в регіонах України. Слід розробити стратегію і довгострокову (до 2050 р.) програму формування кластерних об’єднань з таких напрямів:
– постачання чистої питної води;
– очищення промислових та побутових стоків;
– аграрно-енергетичні водні ресурси;
– вирощування риби, риболовля і рибопереробка, аквакультура в морі та на річкових водоймищах;
– водна транспортна логістика і портове господарство;
– суднобудування і судноремонт;
– водний туризм та санаторно-рекреаційний комплекс;
– видобуток корисних копалин на морському шельфі.

З метою активізації інтегрованого управління водними ресурсами в
Україні, сьогодні вкрай необхідно підвищення інноваційності у розвитку водної індустрії, у розробці і реалізації заходів по охороні і відтворенню водних ресурсів. Для забезпечення цього уряду, представникам науки, освіти, бізнесу, громадських організацій та інноваційних кластерів необхідно посилити свою участь у розв’язанні водних проблем відповідно до своїх повноважень та можливостей.

[s2If !is_user_logged_in()]
[box type=”note”]
Продолжение статьи доступно зарегистрированным участникам портала. Участие в нашем проекте всегда бесплатно. Ввести логин, перейти на страницу регистрации или узнать больше о возможностях портала.
[/box]
[/s2If]
[s2If is_user_logged_in()]
В таких умовах першочерговими завданнями в галузі організації раціонального використання водних ресурсів України слід вважати такі заходи:
– створення Національної Ради конкурентоспроможності України при Президенті України та відповідних регіональних Рад, які б забезпечили розробку та реалізацію стратегії інноваційного розвитку та підвищення конкурентоспроможності країни, регіонів, міст та територій, включаючи стратегію оптимізації використання водних ресурсів;
– створення при Верховній Раді Комісії з розвитку інтеграційних соціально-економічних структур (пром-, техно-, high-tech парків, спеціальних зон економічного розвитку,в т.ч. водних ресурсів), яка має забезпечити розробку проектів законодавчих актів та створення вказаним структурам необхідних умов для розвитку;
– забезпечення урядом підтримки та координації діяльності галузевих міністерств та відомств по виконанню програми інноваційного розвитку та підвищенню конкурентоздатності національної та регіональних економік (в т.ч. розробки програми розвитку інноваційних промислових кластерів з водних ресурсів);
– створення в країні системи поєднання кооперації і конкуренції учасників кластерних структур, збільшення надходження прямих іноземних інвестицій, створення нових робочих місць у секторах водного господарства;
– створення з допомогою МЗС України та галузевих міністерств можливостей для участі українських кластерних об’єднань в міжнародних програмах регіонального розвитку, зокрема в Європейських ініціативах з розвитку співпраці країн-членів ЄС в Карпатах, на Дунаї, Причорномор’ї;
– спрощення доступу до фінансування інноваційних проектів, пов’язаних з використанням, збільшенням і охороною водних ресурсів, спрямувавши на ці цілі кошти національного, регіональних та місцевих бюджетів, а також безперешкодне залучення зовнішніх інвестицій (грантів, кредитів, субсидій);
– забезпечення за участю НАНУ та галузевих науково-дослідних інститутів проведення глибоких досліджень з виявлення резервів економічного та організаційного потенціалу, залученню його до формування пріоритетних інтеграційних виробничих об’єднань, в т.ч. з водоохорони та водозабезпечення;
– створення системи навчання потенційних учасників нових інтеграційних систем, включаючи сферу водної індустрії, як через традиційні освітні установи, так і шляхом створення спеціалізованих бізнес-інкубаторів, науково-технологічних парків;
– утворення інформаційно-аналітичної системи для обслуговування учасників мережевих кластерних об’єднань на основі відповідних регіональних інформаційно-аналітичних центрів, які б здійснювали постійний моніторинг мереж і кластерів на відповідних територіях та розповсюджували їх позитивний досвід.
[/s2If]