Skip to content

Передмова

Настала епоха мережевої економіки, за якої в мережі об’єднуються технології, підприємства, великі, середні й малі структури. За допомогою інформаційних сіток об’єднуються люди, залучаючи в них свої творчі здібності, знання, інтелект. Практично можливе об’єднання в мережі будь-якої галузі людської діяльності — промисловості, науки, освіти, сільського господарства, транспорту, охорони здоров’я, індустрії відпочинку й інших сфер. В епоху мережевого інтелекту основним потужним двигуном соціально- економічного розвитку стали інформаційні та комунікаційні технології. Саме вони в новому сторіччі забезпечують прискорення зростання ВВП і підвищення продуктивності виробництва.

В епоху мережевої економіки в людства з’явився шанс на основі об’єднання людей в мережах об’єднати їх знання, таланти, розум, подолати засилля бідності та забезпечити прорив у створенні багатства в соціальному розвитку. Проте, щоб досягти цього, абсолютно критичним є проведення в країні політики підтримки формування мереж, при якій економіка була б здатною досягати переваг від впровадження нових технологій. Фундаментом концепції підвищення готовності економіки країни до формування мереж є сприятливе ділове середовище — ринкові умови, рамки регуляторної політики, мережева інфраструктура. Саме на ґрунті сприятливого ділового середовища з’являється можливість ефективного розвитку мережевих структур та їх вищої форми — кластерів.

На початку XXI ст. світова економіка все більше відчуває на собі зростаючий вплив процесів глобалізації, які дають могутній імпульс формуванню нової системи міжнародних економічних та політичних відносин.

У цій книзі зроблено спробу проаналізувати функціонування виробничих систем у сучасній фазі глобалізації як у промислово розвинутих, так і в країнах, що ступили на шлях трансформації своєї економіки. На думку провідних економістів, які вивчають процеси глобалізації, світ знаходиться на етапі нової промислової революції, темпи зростання якої прискорюються.

Перехід сучасного світу до радикальної соціально-економічної трансформації відбувається під впливом глобалізації, що проявляється, насамперед, у дедалі зростаючій економічній взаємозалежності всіх країн світу через швидке збільшення обсягів транскордонних трансакцій товарів, послуг, капіталу і широку дифузію технологій. В основі сучасної промислової революції — технологічний стрибок у “нову” економіку і тісна взаємодія між такими ключовими технологіями, як мікроелектроніка, телекомунікації, комп’ютери, робототехніка, створення нових матеріалів із заданими властивостями і біотехнології. На етапі таких революційних зрушень стратегія економічного розвитку повинна змінитися не тільки на національному рівні, але й на рівні регіону, міста, окремої виробничої структури і навіть кожного працюючого в нових виробничих умовах. Завдяки Інтернету, телекомунікаціям, швидкісному транспорту, нові технології за короткий час революціонізували працю кожного. Сьогодні кожен з нас, свідомо чи мимоволі, виявився на шляху в “нову” економіку. Звісно, залишаються розходження в темпах, з якими кожен індивід, підприємство або галузь входять до неї.

Глобалізація, яка інтенсивно змінює конфігурацію сучасної світової економіки і спирається на досягнення науково-технічної революції, безперечно є об’єктивною реальністю. Технологічний прогрес породив велику диференціацію номенклатури товарів, що випускаються. Це спричинило заміну традиційної цінової конкуренції конкуренцією якості товарів або суперництвом між конкретними моделями та марками. В умовах, що склалися в країні, регіони, компанії прагнуть зайняти певні ніші на глобальних ринках відповідно до різновиду продукції, що виробляється, а не через конкурентний рівень цін на неї.

Слід враховувати те, що вплив на світову економіку процесів глобалізації і трансформації зумовлює складність і суперечливість сучасної світової економічної системи. На даному етапі глобалізації національні економіки та внутрішні ринки розвинутих і більшості країн, що розвиваються, не втратили свого значення і залишаються найважливішим регулятором попиту та пропозиції, а уряди ще зберігають достатній потенціал для втілення в життя національної стратегії розвитку.

Pages: 1 2 3 4