Раціональне управління водними ресурсами

2012/11/01

Доступ до водних ресурсів має вирішальне значення як для життя людини, так і для економічної діяльності суспільства. Очевидно, що оптимізація використання водних ресурсів має бути у центрі державної політики і управління. Попит на воду постійно зростає. Очікується, що прогнозовані кліматичні зміни ускладнюватимуть доступність води.

Водне господарство України складається з систем комплексного використання водних ресурсів басейнів основних річок – Дніпра, Дністра, Дунаю, Сіверського Дінця, Південного Бугу, Росі, Псла і Ворскли, на яких створені водосховища і міжгалузеві водогосподарські системи.

Що стосується транскордонних для України водних об’єктів, то співробітництво в їх спільному використанні із сусідніми країнами здійснюється в рамках прийнятої у 2000 р. Європейської Рамочної директиви по воді (Water Framework Directive) та 7-ми угод України з такими країнами: Росією, Білоруссю, Молдовою, Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією.

Найбільшим споживачем води у світі (в Україні в тому числі) є сільське господарство. Більш 60% забору води припадає на іригацію. В той же час сільське господарство є також найбільшим забруднювачем водних ресурсів, скидаючи у воду велику масу агрохімічних речовин. Іншими великими забруднювачами води є підприємства чорної металургії та вугільної промисловості, а також структури житлово-комунальної галузі. На жаль, неякісна робота очисних споруд у більшості регіонів України негативно впливає на ступінь їх екологічної та епідеміологічної безпеки. Розуміння специфіки і функцій води дуже важливе для ефективного управління водокористуванням. Інтегроване управління водними ресурсами покликане координувати використання водних ресурсів в усіх відповідних секторах та інститутах для досягнення національної водної, продовольчої та енергетичної безпеки. Таке управління потребує паралельного розгляду різних варіантів використання води. Для цього утворюється структура, в якій конкуруючі зацікавлені групи (водні, фермерські господарства, промисловість і гірничодобувна галузь, ЖКГ, екологи і т.д.) спроможні виробити погоджені стратегії для вивчення і вирішення можливих проблем і невизначеностей. В сучасних умовах кластерна модель співпраці дозволяє залучити широку групу зацікавлених сторін у процес вироблення правил та підходів, що стосуються управління водними ресурсами, які у випадку транскордонних водних систем також мають в основі транскордонне кластерне співробітництво.

Кластерне співробітництво вже давно активно використовується у світі, особливо в Європі. Україна поки що повільно просувається шляхом до впровадження перших кластерів в цій галузі. До речі, вони можуть бути дуже корисними при реалізації діючих сьогодні в Україні державних цільових програм розвитку водного господарства, в т.ч. у:
- Програмі комплексного протипаводкового захисту р. Тиси у Закарпатській області на 2002-2006 рр. та прогнозі до 2015 р.;
- Комплексній програмі захисту сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод на період до 2010 р. та прогнозі до 2020 р.;
- Державній цільовій програмі комплексного протипаводкового захисту в басейнах річок Дністра, Пруту та Серету.

24 травня 2012 р. Верховна Рада України ухвалила Загальнодержавну цільову програму розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну Дніпра на період до 2021 року. Метою програми є визначення основних напрямів державної політики у сфері водного господарства для задоволення потреби населення і галузей національної економіки у водних ресурсах, збереження і відтворення водних ресурсів, впровадження інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом (що також створює базу для впровадження кластерної моделі співробітництва).

Програма почне впроваджуватись з 1 січня 2013 року і буде здійснюватись у два етапи. На першому етапі (до 2016 р.) передбачається визначити межі прибережних захисних смуг згідно з проектами землеустрою, насамперед на водних об’єктах, що є джерелами питного водопостачання, планується здійснити першочергові заходи щодо відновлення і підтримання сприятливого гідрологічного режиму та екологічного стану малих річок; будівництва і реконструкції групових водопроводів (очисних споруд, магістральних водоводів, розвідних мереж), тощо.

[box type="note"]
Продолжение статьи доступно зарегистрированным участникам портала. Участие в нашем проекте всегда бесплатно. Ввести логин, перейти на страницу регистрации или узнать больше о возможностях портала.
[/box]