Skip to content

Еко–міста і еко-кластери

Політика спільного формування Еко-міст і еко-кластерів, як найбільш оптимальна і приваблива модель регіонального промислового розвитку, вперше була здійснена в Японії в останнє десятиріччя ХХ століття. Використання цих двох систем протягом 10-ти років дозволило набути досвіду у розвитку важливих програм зменшення викидів і підвищення ефективності використання енергії, підвищення інноваційності в діяльності промисловості країни.

Попри те, що концепція Еко-міста не співпадає повністю з кластерною моделлю інноваційного розвитку, вона наближається до кластерних підходів при формуванні своїх систем і мереж різними частинами і учасниками для створення ефективної структури їх взаємодії. Особливо важливе спільне використання цих двох систем у випадку формування в Еко-містах кластерів екологічного напрямку.

Більшість країн світу почала поступово з 1990-х років впроваджувати кластерну систему взаємодії учасників виробничого процесу. Японський досвід поєднання двох систем став використовуватися рядом промислово розвинених країн вже після 2000 року, коли двадцять шість Еко-міст Японії спромоглись довести свої успіхи. Стало загальновизнаним, що ініціатива Еко-міста діяти спільно з кластерами створює більш системний підхід до використання промислових і фінансових інструментів у скоординованій формі. За такої форми співробітництво дозволяє створити більш привабливе середовище, в якому основна індустрія може успішно працювати. Це здійснюється завдяки впливу обох джерел постачань – сировинних матеріалів і викидів та маркетингу і реалізації виготовленої з них продукції, що також стимулює необхідні інфраструктурні інвестиції і мобілізацію місцевої ініціативи. Така політика також інтегрує два самостійних напрями політики – екологічний напрям, який фокусує увагу на збереженні ресурсів і зменшенні шкідливих викидів, тоді як економічний напрям шукає шляхи стимулювання місцевої економіки, підтримки розвитку технологій і бізнесу з конкурентними перевагами на глобальних промислових ринках (фіг.1.)

Концепція комбінації Еко-міст і еко-кластерів дозволяє сьогодні створювати на планеті Земля зелені міста майбутнього. Екологічно чисте місто майбутнього – це раціонально організована зона з максимальним обмеженням використання копального палива, проживання людей в «розумних» спорудах з сонячними батареями і вітряками.
Еко-місто має орієнтуватись на пішохода, а не на машини в рамках концепції гармонії людини і природи, тому в місті не буває автомобілів та пов’язаною з їх обслуговуванням інфраструктури.

Китай і Корея одні з перших почали будувати Еко-міста. На порозі ХХІст. почали будувати перше в Китаї «зелене» місто – Донгтан. Він розташовується у гірлі річки Янцзи, біля Шанхаю. Перший етап його забудови було закінчено у 2010 році. В ньому тепер мешкає вже 25 тисяч людей. До завершення проекту в ньому кількість мешканців сягне 500 000 осіб. Весь транспорт в місті буде працювати на електроенергії і біопаливі. Буде створена система трансформації енергії Сонця і вітру в електричну. На кордонах міста будується мережа високотехнологічних ферм, які мають займатися фільтруванням повітря та виведенням викидів СО2. За задумом проектантів багато систем та технологій, які впроваджуються у Донгтані вперше, в майбутньому знайдуть своє застосування і в інших населених пунктах. Біля столиці Південної Кореї будується з 2002р. Еко-місто Сонгдо, в якому створена система штучних каналів, на зразок каналів Венеції. Тут створюється океанаріум, на всіх будовах використовуються унікальні новітні технології. Дизайн будов всього міста базується на національній традиції краси і гармонії.

Зараз будуються Еко-міста у Великобританії – м. Шерфорд біля Плімута, у США – штучний острів Трежер-Айленд біля Сан-Францисько, в Німеччині – Ваубен біля Фрайбурга, Logrono Montecorvo Eco City в Іспанії. Навіть маленька Латвія вже встигла збудувати невеличке Еко-місто Аматциемс – унікальне, самобутнє, нетипове містечко біля озер і ставків, в гармонії з оточуючим середовищем, вживаними технологіями і естетикою.

Росія, після вивчення японського досвіду «екологічного девелопменту» Еко-міст, створення станцій водопідготовки та комплексів гідропоніки, системи водоочищення річок та морських шельфових ділянок, теж почала реалізовувати програми створення Еко-міст разом з програмою еко-кластерів. Ці програми обговорено на Міжрегіональному економічному Форумі «Самарська ініціатива: кластерна політика – основа інноваційного розвитку національної економіки». На Форумі було презентовано проект «Чиста Волга – територіальні екологічні кластери», який здійснюється у рамках 4-х міжрегіональних центрів – Волго-Каспійського, Нижньоволзького, Середньоволзького та Верхньоволзького. Україні також не завадило б розпочати реалізацію подібних програм.

Сьогодні в Україні утворено більш ніж 4,7 тисяч офіційних полігонів захоронення побутового сміття, стільки ж неофіційних, численних смітників на кожному кроці. Побутове і промислове сміття вже покриває більш 3% території країни і має стійку тенденцію розростання. У рамках реалізації Національного проекту «Чисте місто» планується створення 10-ти пілотних міст, де будуть будуватися сміттєпереробні заводи. У Києві планується створення 4-х таких підприємств, кожний потужністю переробки по 300 тис. т. на рік.

На жаль Київ поки що займає 108-е місце у переліку 120-ти міст світу згідно їх рейтингу конкурентоздатності, який щороку подається EIU Citigroup у рамках проекту “Hot Spots”, по яким визначається рівень привабливості міст для інвестицій, бізнесу і життя людини. В цьому переліку у лідерах Нью-Йорк, Лондон, Сінгапур, Париж, Токіо. Варшава – на 53-му Москва – на 58-му місці.

[s2If !is_user_logged_in()]
[box type=”note”]
Продолжение статьи доступно зарегистрированным участникам портала. Участие в нашем проекте всегда бесплатно. Ввести логин, перейти на страницу регистрации или узнать больше о возможностях портала.
[/box]
[/s2If]
[s2If is_user_logged_in()]
Особливо погано в Києві з водою. У нещадній війні за майно міські водойми просто забули. Тому вони не очищуються від забруднення, практично не проводиться санітарна експертиза якості води, відсутній моніторинг за дотриманням правил охорони водної та іншої флори та фауни. Щоб запобігти перетворенню столиці України на величезний смітник, нам необхідно сформувати і втілити в життя принципово нову ідеологію, яка б відображала органічну взаємозалежність людини і природи, зв’язки між суспільством і оточуючим середовищем. Нова ідеологія має визначити шляхи подолання суперечностей між економічною та екологічною системами і забезпечувати конструктивне розв’язання проблем сталого розвитку. Для розв’язання цього завдання комбінація програм Еко-міст і еко-кластерів, особливо для Києва, була б дуже корисною. Нажаль у недавно прийнятому Законі від 24 травня 2012 р. «Про затвердження Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року», який набуває чинності з 1 січня 2013 року, не передбачено будівництво на Дніпрі Еко-міст разом зі створенням еко-кластерів. Було б доцільно доповнити закон заходами по оздоровленню природи і отриманню можливості долучитись у світовому рейтингу до найуспішніших економік світу, що демонструють найвищі темпи розвитку.
[/s2If]