3.4.3. Одеська область
- Територія області – 33,3 тис.кв.км
- Чисельність населення – 2,5 млн. чоловік
- Кількість адміністративно-територіальних одиниць – 26 районів, а саме:
- Ананьївський, Арцизький, Балтський, Березівський, Білгород-Дністровський, Біляївський, Болградський, Великомихайлівський, Іванівський, Ізмаїльський, Кілійський, Кодимський, Комінтернівський, Котовський, Красноокнянський, Любашівський, Миколаївський, Овідіопольський, Ренійський, Роздільнянський, Савранський, Саратський, Тарутинський, Татарбунарський, Фрунзівський, Ширяївський.
Природні та економічні особливості
Одеська область — високорозвинений, індустріальний регіон, промисловість якого займає значну долю в структурі народногосподарського комплексу України. На її території розміщені підприємства з переробки нафти, машинобудування, ремонту та монтажу машин, металургії та обробки металу, хімічної і нафтохімічної, харчової, легкої промисловості й інших галузей.
Особливості економіки Одещини обумовлені специфічними вагомими функціями, які виконує Одеська область, а саме:
- вона є головним зовнішньоторговельним фасадом України;
- обслуговує міжнародні транзитні вантажо – і пасажиропотоки, виконує найважливіші транспортно-розподільчі функції на національному й міжнародному рівнях;
- є провідним регіоном України за рівнем розвитку морегосподарського комплексу і галузей, пов’язаних із використанням ресурсів моря і світового океану;
- є одним із найбільш перспективних регіонів України щодо розвитку
зовнішньоекономічної діяльності, спільного підприємництва, формування спеціальних (вільних) економічних зон і нових виробничих систем; - має у своєму розпорядженні значний науково-технічний і проектно конструкторський потенціал, є центром підготовки кадрів, а також здійснення науково-технічної, інформаційної, інноваційної й інвестиційної діяльності регіонального й національного масштабу;
- є одним із найбільш перспективних рекреаційних районів морського типу;
- виділяється як важливий регіон інтенсивного сільського господарства з високою часткою зрошуваного землеробства й індустрією переробки сільськогосподарської продукції.
Сільське господарство – друга після промисловості за обсягом виробництва і зайнятості трудових ресурсів галузь матеріального виробництва. Основний напрямок виробничої сільськогосподарської спеціалізації області – зерново-тваринницький напрям з розвиненим виробництвом соняшника, винограду, птахівництвом та свинарством. Частка продукції рослинництва в загальному обсязі валової сільськогосподарської продукції становить 54 відсотки, тваринництва – 46 відсотків.
Основними природними рекреаційними ресурсами області є клімат, лікувальні грязі та рапа лиманів, піщані пляжі, мінеральні води. За багатством та різноманітністю природних лікувальних ресурсів, а також за кількістю курортно-оздоровчих закладів регіон посідає третє місце в Україні.
В Одеській області нараховується 51 вищий навчальний заклад. Найбільші вузи області – Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова та Одеський державний університет. В області нараховується майже 80 науково-дослідних, конструкторських, проектно-конструкторських, конструкторсько технологічних, проектно-пошукових та проектних установ різного рівня.
Область – одна з найбагатших в Україні по кількості пам’ятників історії та культури, які входять до складу національної скарбниці культурних надбань. До пам’ятників, які мають найвищу категорію цінності, належать: Державний академічний театр опери та балету, ансамбль забудови приморського бульвару, Потьомкінські сходи, Білгород-Дністровська (Анкерманська) фортеця.
Рис. 2.38. Структура ВДВ Одеської області за видами економічної діяльності (у % за 2003 р.)
Рис.3.39. Структура галузей промисловості Одеської області (2003р., %)
Табл.3.44. Питома вага галузей в економіці області
| Галузева структура області |
Питома вага частки сектору в економіці області, % | |
|
2000 |
2002 | |
| Всього |
100 |
100 |
| Сільське господарство, мисливство та лісове господарство |
18,16 |
11,5 |
| Рибне господарство |
0,14 |
0,1 |
| Промисловість |
19,91 |
15,11 |
| Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води |
2,61 |
2,6 |
| Будівництво |
6,22 |
4,9 |
| Оптова і роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами, послуги з ремонту |
9,03 |
8,1 |
| Готелі та ресторани |
|
0,6 |
| Транспорт |
28,44 |
34,0 |
| Фінансова діяльність |
2,82 |
2,7 |
| Операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам |
3,96 |
6,2 |
| Державне управління |
1,06 |
4,15 |
| Освіта |
4,63 |
5,53 |
| Охорона здоров¢я та соціальна допомога |
2,45 |
3,1 |
| Колективні, громадські та особисті послуги; послуги домашньої прислуги; екстериторіальна діяльність |
0,57 |
1,41 |
Табл.3.45. Наявність робочої сили за видами економічної діяльності
| Галузева структура області |
Всього зайнято, тис. осіб | Потреба в працівниках на: | ||||
|
2000 |
2003 |
робочі місця, осіб |
посади службовців, осіб | |||
|
2000 |
2003 |
2000 |
2003 | |||
| Сільське господарство, мисливство, лісове та рибне господарство |
234,2 |
241,0 |
20 |
124 |
18 |
34 |
|
Промисловість |
116,9 |
132,9 |
362 |
763 |
88 |
148 |
|
Будівництво |
40,7 |
62,6 |
88 |
158 |
22 |
22 |
| Оптова та роздрібна торгівля, готелі та ресторани (включаючи торгівлю транспортними засобами та послуги з їх ремонту) |
52,3 (торгівля) |
231,2 |
37 |
95 |
26 |
36 |
| Транспорт і зв¢язок |
102,2 |
142,1 |
132 |
262 |
25 |
57 |
| Фінансова діяльність |
9,0 |
10,1 |
9 |
5 |
31 |
63 |
| Операції з нерухомістю, здавання під найм і послуги юридичним особам |
|
44,7 |
|
124 |
|
65 |
| Державне управління |
37,7 |
53,0 |
8 |
22 |
55 |
305 |
| Освіта |
99,2 в т.ч культура та мистецтво |
76,9 |
22 |
53 |
50 |
145 |
| Охорона здоров¢я та соціальна допомога |
73,3 |
80,9 |
60 |
126 |
73 |
219 |
| Колективні, громадські та особисті послуги; |
|
43,4 |
|
33 |
|
64 |
Дані про наявність професійної робочої сили в розрізі галузей відсутні.
Табл.3.46. Показники готовності Одеської області до процесу кластеризації
|
Індикатори |
2000 |
2003 |
|
« Дохід» |
|
|
| 1. Валовий Внутрішній Продукт (млн.грн.) |
Розраховується для державного рівня | |
| 2. Валова додана вартість (млн.грн.) |
7072,0 |
10788,0 (2002 р.) |
| 3. Зайнятість (% від загальної кількості населення) |
43,2 |
45,7 |
| 4. Середній рівень заробітної плати (грн.) |
235,78 |
454,30 |
| 5. Наявність патентів (к-кість),
із яких використовуються (к-кість) |
163 77 |
290 42 |
|
«Вклад» |
|
|
|
1. Населення (тис.чол.) – міське – сільське |
2510,4 1653,2 857,2 |
2448,2 1612,4 835,8 |
| 2. Природній приріст (на 1000 наявного населення) |
-7,2 |
-7,0 |
| Сальдо міграції |
-0,9 |
-0,4 |
| 3. Зайнятість в структурах High-Tech організацій (% від загальної чисельності працюючих) |
Дані відсутні | |
| 4. Рівень освіти :*
– початкова (к-кість ученів) – середня (к-кість ученів) – вища (к-кість ученів) |
323570 1091616 733620 | |
| 5. Рівень безробіття, % |
1,1 |
2,2 |
| 6. Інвестиції в основний капітал (факт. ціни), млн.грн. |
1348,0 |
3309,0 |
| 7. Витрати на R&D НДДКР (тис.грн.) |
42101,3 |
77981,2 |
| 8. Персонал в структурах R&D НДДКР (к-кість) |
– |
– |
| 9. Інфраструктура:
– шляхи (тис.км.); – мобільний зв’язок (% покриття території; – телефони (к-кість) – Інтернет (к-кість користувачів) |
8,17 – 475000 – |
8,19 – 567900 17000 |
| 9. Частка ВВП області у ВВП України, % |
5,1 |
5,3 |
* – за даними перепису населення у 2001 р.
1. В області функціонують спеціальна (вільна) економічна зона «Порто-франко»
на території Одеського морського торговельного порту та на базі Ренійського морського торговельного порту – спеціальна економічна зона «Рені».
Підприємство «Інтерхім», яке входить до складу одного з трьох технопарків України «Інститут монокристалів».
Також в Одесі інтереси технопарку представляє підприємство «Інститут інновацій».
2. Геополітичне положення Одещини обумовлено як вигідним транспортно-геополітичним розташуванням, так і її участю в найбільших європейських міжрегіональних організаціях – Асамблеї Європейських регіонів, Асоціації прикордонних регіонів Європи і Робочій співдружності Придунайських Країн. Одеська область є основною складовою Єврорегіону «Нижній Дунай». Будучи частиною морського фасаду країни, Одеська область значною мірою сприяє активній участі України в роботі країн-членів Чорноморського Економічного
Співробітництва (ЧЕС).
3. Кількість спільних підприємств, зареєстрованих в обласному управління статистики на 1 січня 2004 року, становить 357 од.
4. Система оформлення бізнесу «одне вікно» працює лише у м. Одесі та Біляївському районі.
5. Одеська область – приморський прикордонний район, розташований на південному заході України. У стратегічному плані територія області розташована дуже вигідно – на перетинанні найважливіших міжнародних водних шляхів: дунайського, дністровського, дніпровського.
6. На сьогоднішній день в області кількість малих підприємств складає 13,1 тис. одиниць, приватних підприємців – 100 тис., що в 2 рази вище рівня 1998 року (6,2 тис од. і 54 тис.од. відповідно). Відповідно виросла і кількість малих підприємств на 10 тис. чоловік наявного населення: у 1998 році – 24 одиниці, а в 2003 ця цифра досягла 54.
7. Специфіка регіону у формуванні ВДВ обумовлює потенційне перевищення обсягів наданих послуг над обсягами виробленої продукції.
8. Питома вага Одеської області в загальних обсягах експорту та імпорту України у 2003 році становила відповідно 5,7 % та 5,9 %.
За обсягами експорту товарів область стабільно посідала протягом 2000-2003
років 6-е місце в Україні (після м.Києва, Донецької, Дніпропетровської, Запорізької та Луганської областей), за обсягами імпорту товарів – 6-е у 2000 році, 5-е – у 2001 році, 4-е – протягом 2002-2003 років (після м.Києва, Дніпропетровської та Донецької областей).
Основними статтями товарного експорту області на сьогодні є і надалі залишаться мінеральні продукти (нафта та продукти її перероблення – 30,0 % експорту товарів області), продукти неорганічної хімії (аміак) та добрива (22,0 %), продукція харчової промисловості та сільського господарства (19 %). На відміну від інших регіонів України, область відрізняється значною питомою вагою послуг в загальних обсягах експорту. Протягом останніх років 32-34 % загального обсягу експорту області припадає на послуги.
У товарному імпорті області переважають товари, так би мовити, «інвестиційного призначення» – машини, устаткування та прилади, транспортні засоби, питома вага яких в останні роки зростає і на сьогодні досягла 23%.
9. Щодо районів, в яких малий обсяг іноземних інвестицій, то сьогодні в області
це переважно північні райони, серед яких Фрунзівський, Ширяєвський, Великомихайлівський, Ананьївський та інші.
ПІДСУМКИ КЛАСТЕРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПО ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ
На цей час в області відсутні діючі кластери.
Приведені кластерні дослідження показали доцільність створення таких кластерів:
1. Кластер «Українська Венеція» (смт. Вилкове)
Члени кластера:
- Тур оператор «Вилково-тур»
- Вилківська ремонтно-експлуатаційна база флоту
- Дунайська стивідорна компанія
- Дунайський біосферний заповідник
- Придунайський інформаційно-туристичний центр м. Вилково
Вид діяльності:
Надання туристичних послуг
Примірний обсяг виробництва:
На сьогоднішній день обсяг туристичних послуг Кілійського району становить 5% від загальнообласного обсягу.
Очікувані результати
Розвиток та облаштування туристичної інфраструктури, впровадження «зеленого» та екологічного видів туризму, відпрацювання нових пішохідних та водних маршрутів в дельті Дунаю, збільшення обсягів конкурентоспроможних туристично-оздоровчих послуг, підвищення рівня міжгалузевого співробітництва, забезпечення зайнятості населення.
Економічне обгрунтування
Кілійський район розташований у південно-західній частині Одеської області на лівому березі гирлової частини ріки Дунай і займає територію площею 135,8 тис.га, у тому числі сільськогосподарські угіддя – 73,7 тис.га, із них рілля – 66,4 тис. га. Район із трьох сторін оточений водними просторами: із заходу – озером Китай, із сходу – озером Сасик та Чорним морем, із півдня – рікою Дунай, що при впаданні в Чорне море розгалужується на багато рукавів, які утворюють Дунайські плавні. Державний кордон з Румунією проходить по Кілійському гирлу р. Дунай. Транспортні зв’язки Кілійського району з іншими районами Одеської області, а також внутрішньо-районне обслуговування пасажирських і вантажних перевезень здійснюється автомобільним, залізничним і водним транспортом. Район обслуговується водним транспортом через дунайський порт – Усть-Дунайськ і портпункти Кілія та Вилкове.
Адміністративний центр району – місто Кілія. Населення району мешкає в 19 населених пунктах (із них 2 міста), що входять до 2 міських і 13 сільських рад. Станом на 1 січня 2004 року чисельність населення району складала 57,1 тис. чоловік, у тому числі сільське -26,2 тис. чол. Із загальної чисельності населення економічно активне населення віком 15-70 років складає 54,0%. Зайнятість економічно активного населення за видами економічної діяльності складає 50,6%, у т.ч.:
- у промисловості зайнято 9,9% усіх зайнятих за видами економічної діяльності району;
- у будівництві – 1,35;
- у с/г, мисливстві та лісовому господарстві – 37,1%;
- в інших галузях – 52,2%.
Рівень зареєстрованого безробіття становить 4,20% (по області 2,43%).
Підприємницькою діяльністю в районі займаються 490 суб’єктів підприємницької діяльності – юридичних осіб та 1760 суб’єктів підприємницької діяльності – фізичні особи. Кількість малих підприємств становить 157 одиниць, фермерських господарств 172 одиниці Частка суб’єктів малого підприємництва у загальному випуску продукції (робіт, послуг) району становить 12%, частка надходжень від суб’єктів малого підприємництва до місцевого бюджету становить 20%.
Одним із перспективних напрямів розвитку району обрано курортно-рекреаційний напрямок, що органічно вписується в реалізацію Державної програми комплексного розвитку Придунав’я. На території району розташовано 93 заклади оздоровлення та відпочинку на 6,5 тис. місць. Протягом 2004 року район відвідало 22,9 тис. туристів, з них майже 7,0 тис. – іноземців. Платежі до бюджету становили 302,8 тис.грн.
Водночас серед основних проблем району, які потребують вирішення, залишаються:
- значна кількість зареєстрованих безробітних;
- низький рівень комфортності існуючої рекреаційно-туристичної інфраструктури;
- незначний обсяг залучених іноземних інвестицій.
Створення кластеру на півдні Одещини, зокрема в Кілійському районі, обумовлено вимогами часу, зокрема це сприятиме вирішенню проблем соціально-економічного розвитку району .
2. Кластер – Аеропорт Ізмаїл
Члени кластера:
КП «Аеропорт Ізмаїл» (ряд споріднених підприємств-учасників)
Очікувані результати
Реконструкція злітно-посадочної смуги відповідно до діючих стандартів, облаштування приміщення залу очікувань, задоволення попиту на авіаперевезення вантажів та пасажирів, сприяння туристичній та діловій активності в українській частині дельти Дунаю, створення нових робочих місць.
Економічне обгрунтування
Формування наскрізного транзиту між Сходом і Заходом, активні євроінтеграційні процеси, обумовлені зацікавленістю трейдерів, працюючих на ринку вантажних та пасажирських перевезень Європи та Азії, вимагають створення умов щодо забезпечення зростаючої потреби у цій сфері. В регіоні активно реалізується політика щодо створення сучасних транспортних мереж по всіх видах транспорту. Досить активно ці процеси відбуваються на залізничному, автомобільному і водному транспорті, дещо повільні темпи спостерігаються в авіаційному.
На території області розташовано 2 аеропорти: Одеський та Ізмаїльський, послуги з авіаперевезень надають 3 авіакомпанії.
Сучасна площа злітної смуги Ізмаїльського аеропорту 72 тис. кв. м, довжина 1800м., обмеження тоннажності – 60 т.
Слід зазначити, що у 2002 році «Аеропорт Ізмаїл» був прийнятий до комунальної власності міста Ізмаїл в стані занепаду і значними борговими зобов’язаннями. Місцевій владі протягом 2002-2003р. вдалося не тільки відновити роботу підприємства та погасити борги, а й зробити підприємство прибутковим. Поряд з тим, зміни у бюджетному законодавстві України щодо формування прибуткової частини місцевих бюджетів у 2004 році не дозволять надавати фінансову допомогу з міського бюджету, яку сьогодні ще потребує аеропорт. Саме тому, щоб підтримати налагоджену роботу аеропорту та довести потенційним інвесторам зацікавленість регіональних властей у його подальшому розвитку, Ізмаїльський міськвиконком ініціював питання передачі аеропорту до комунальної власності області.
Об’єктивними факторами розвитку аеропорту є:
- сприятливе географічне розташування (відносна близькість до ряду європейських центрів: Бухаресту, Відню, Стамбулу, Афін);
- близькість до транспортного вузла України в дельті Дунаю – міста Ізмаїла;
- наявність ліцензій на здійснення міжнародних перевезень та досвід виконання чартерних рейсів літаками ЯК-42 та АН-24 до Австрії та Туреччини.
В Державній програмі комплексного розвитку Українського Придунав’я передбачено відновлення структури аеропорту м. Ізмаїл, який у 2001 році посідав 9 місце серед 42 аеропортів України.
Враховуючи світові процеси глобалізації, аналітики прогнозують значне зростання не тільки авіаційного флоту, але і аеропортів. Поряд з цим, труднощі створення нових аеропортів, які б задовольняли потреби пасажиро- та вантажопотоків, пов’язані зі специфікою оснащення злітно-посадочних смуг, а також з необхідністю створення швидкісних
авто- та залізничних магістралей, що зв’язують аеропорти з торгівельно-промисловими центрами. На сьогоднішній день Придунав’є знаходиться на перетині найважливіших міжнародних шляхів з Європи в Азію і саме в цьому районі існує потужний транспортний потенціал, який представлений 3 морськими портами, 4 залізничними станціями, низкою
підприємств автотранспорту, діє міжнародна переправа Рені-Русе. Подальше зростання перевезень дозволить активно використовувати потужності аеропорту Ізмаїл.
3. Кластер виноробства:
Учасники кластера – Торгова марка «Шустов» (Одеський коньячний завод), Одеський завод шампанських вин, Болградський, Кілійський, Ізмаїльський винзаводи.
4. Суднобудівний кластер на базі Кілійськогого суднобудівельно судноремонтного заводу.
5. Кластер верстатів на базі ВАТ «Завод радіально-свердлильних верстатів», Вилківського заводу пресових вузлів та Роздільнянського ВАТ «Гідропрес»;
6. High-tech кластер «Інтерхім» (який входить до складу одного з трьох технопарків України «Інститут монокристалів»).