Висновки щодо кластерної політики

2011/01/18

4.3. Висновки щодо кластерної політики

Успішна інтеграція будь-якої країни в світову економіку залежить, насамперед,
як від конкурентоспроможності національної економіки, так і від її регіональних
економік.

Світ перейшов на нову парадигму економічного зростання в умовах глобалізації,
що спостерігається сьогодні під впливом безпрецедентних змін в науці та технологіях
під перебігом суперечливих процесів економічної інтернаціоналізації. За таких обставин
значно зросла взаємозалежність між ринками капіталу, товарів і новими технологіями.
Швидко зростає економіка, заснована на знаннях.

Все більше підвищується значення соціальної складової інноваційно-інвестиційного
прогресу. В таких умовах розпочалася епоха мережевої економіки, за якою в мережі
об’єднується влада, ділові кола, великі, середні й малі компанії. В новому сторіччі
прискорилося навіть формування мереженого інтелекту завдяки досягненням освіти,
науки, транспорту та всіх інших сфер життя.

В умовах конкурентної боротьби за ніші на світових ринках почали змагатися різні
системи підвищення конкурентоспроможності на основі формування мережевих структур
— кластерів. На таких засадах задля досягнення зростання національного добробуту
та кращого соціального розвитку абсолютно критичним стало проведення як на місцевому,
регіональному та національному рівнях політики підтримки формування мереж. На теперішній
час економіка України й значна частина її областей, територій і окремих підприємств
все ще знаходиться в кризовому стані. Проте, незважаючи на специфіку українських
труднощів, невпорядкованість правового поля та нерозвинену ділову інфраструктуру,
в Україні почалось впровадження нових форм господарювання, заснованих на мережевій
моделі організації виробництва та адаптації до економіки країни, що трансформується.
Створення і розвиток кластерної моделі господарювання в Хмельницькій області стало
можливим завдяки ініціативі людей, які побажали зайнятися підприємницькою діяльністю
на основі своєї професійної майстерності й ефективного використання природних ресурсів
регіону, а також зацікавленості органів влади, що прагнули знайти вихід з кризового
стану, в якому опинилась економіка регіону. Значну допомогу цьому руху забезпечили
науковці місцевих університетів та інститутів.

Минуло 8 років з початку організації процесу становлення кластерів на Поділлі.
Досвід формування нової інноваційної моделі виробництва привернув увагу в багатьох
регіонах і містах України, що можливо побачити на рис. 4.3.

Рис. 4.3. Розповсюдження в Україні хмельницького досвіду впровадження кластерних
технологій (1997-2004 рр.)

Важкий шлях пройшли перші кластери Хмельниччини, які постійно відчували необхідність
змін в поведінці людей на основі довіри, налагодженні ефективних кооперативних,
інноваційних, організаційних та інших зв'язків між співпрацюючими в кластері приватними
та державними інститутами. Але навіть початковий етап демонструє, що модель мережевої
економіки дає набагато кращі результати, ніж впроваджені в інших регіонах застарілі
або недосконалі системи, що не стимулювали позитивний розвиток народного господарства,
а лише погіршують його структуру, занепокоюють науково-технічний комплекс і зменшують
освітній потенціал регіону та країни в цілому.

Економічні огляди українського Інституту реформ свідчать, що за підсумками моніторингу
ділової активності і привабливості регіонів України, піонер у розвитку промислових
кластерів в Україні — Хмельницька область — за рядом показників у 2002 р. випередила
інші області України. До числа цих показників входять: рівень реалізації виготовленої
продукції, фінансові результати роботи торгових підприємств, а також індекс оптимізму
в промисловості. Варто визнати, що 7 років тому, тобто на початку процесу розвитку
кластерів, ця область відносилася до найбільш депресивних регіонів країни (див.
рис. 4.4.)

Рис. 4.4. Індекс оптимізму промислових підприємств в областях України

Практика формування перших кластерів в Україні продемонструвала їх ефективність
не тільки в підвищенні показників виробництва, але і в створенні сучасного соціального
капіталу територій, регіонів, де функціонують кластери.

Як відомо, відповідно до Конституції України (1996 р.), країна проголосила
себе соціальною державою, в якій створюються умови для досягнення високого матеріального
добробуту громадян, запровадження дійової системи соціального захисту всіх членів
суспільства, а також максимально можливі шанси для самореалізації при стабільності
у суспільстві.

Дослідження, яке проводилось в 4 регіонах України, також продемонструвало, що
побудова соціальної держави вимагає переходу до нового етапу розвитку продуктивних
сил, тобто від індустріальної стадії, де домінує механізоване виробництво, до постіндустріальної,
де має превалювати соціальна сфера, а економічна ефективність визначається, в першу
чергу, використанням високо професіональних кадрів, нових знань, технологій та методів
організації життя суспільства.

Проведене кластерне дослідження продемонструвало територіальні відмінності в оплаті
праці в областях в 4-х регіонах України, а також регіональні відмінності інтегрального
показника соціального розвитку регіонів України за 2003 рік (див. рис. 4.5.
та 4.6.)

Рис. 4.5. Територіальні відмінності в оплаті праці областей, які досліджувались
(2003 р., грн.)


Рис. 4.6. Регіональні відмінності інтегрального показника соціального розвитку регіонів
України, які досліджувались (2003 р.)

Інтегральний показник соціального розвитку розраховується на основі великої кількості
складових, які охоплюють не лише рівень заробітної плати, але й показники змін рівня
життя населення і трансформації соціальної структури, до яких відносяться умови
підвищення освітнього й професійного рівня населення, житлово-побутові умови, показники
здоров'я.

Україні сьогодні потрібні не депресивні, а високопродуктивні заможні регіони,
головними рисами яких мають бути конкурентоспроможність, динамічність, стабільність.
Сучасна економічна дійсність демонструє:

• світову економіку рухають заможні регіони;

• регіональні економіки формуються у інноваційні кластери;

• переваги, пов’язані з фізичними та інтелектуальними ресурсами,
підвищують конкурентоспроможність кластерів;

• громади підвищують культуру співпраці, що створює конкурентні переваги.

Кожний регіон має свій набір кластерів, які мають бути досліджені за допомогою
методів сучасного Кластерного аналізу з метою дати можливість проростити «насіння»,
які будуть здатні в майбутньому сформуватися в високотехнологічні кластери, що ґрунтуються
на інноваційних технологіях. Співпраця в кластерах передбачає найефективніше використання
існуючих в регіоні ресурсів по-новому та нових інвестицій, а також залучення зацікавлених
сторін і високу відповідальність за дії.

Викладені в дослідженні думки дозволяють визначити такі основні завдання, етапи
і підходи до утвердження інноваційної моделі розвитку економіки регіонів України
на основі кластерів:

1) До вирішення цього завдання мають бути залучені кадрові резерви
з усіх сфер громадянського суспільства — управління, науки, виробництва, бізнесу,
кредитно-банківської системи, освіти, культури та т.п.

2) Покласти в основу рекомендованої інноваційної моделі концепцію
кластеризації місцевої, регіональної і національної економіки, зробивши необхідну
корекцію стратегії соціально-економічного розвитку України.

3) Забезпечити організацію на всіх рівнях системи освіти і підготовки кадрів
глибоке вивчення світового досвіду формування і розвитку кластерів як дійового
механізму в інноваційному процесі.

4) Утворити Центральну науково-методичну
раду з регіональними відділеннями для координації заходів по освоєнню методів кластерного
аналізу і надання консалтингових послуг ініціаторам формування кластерів,

Україна, знаходячись у центрі Європи, не повинна допустити подальшого
погіршення свого становища. Необхідно сформувати українські мережеві структури,
що могли б логічно вписатися в глобальні виробничі мережі. Для цього в Україні необхідно
забезпечити проведення нової державної політики, у рамках якої повинна бути усунута
існуюча залежність української економіки від політичних баталій у верхніх ешелонах
влади. Доки така залежність зберігається - динамічну ринкову економіку в Україні
сформувати неможливо. Демократична українська держава повинна сформувати основи
для ринкової економіки, що змогла б надійно функціонувати незалежно від приходу
тієї чи іншої групи політиків до влади Водночас наша держава повинна надійно захищати
цивільне суспільство, що є одним із трьох необхідних компонентів сучасної мережевої
економіки (два інших компонента - це влада і ділові кола)

Створення економіки майбутнього покоління є завданням нелегким, але це є перевірений
підхід, який вже після Хмельницького підхопило Прикарпаття, а потім Полісся, Херсон,
Севастополь. Кожен регіон унікальний, він передбачає багато нових джерел лідерства,
інновацій, ініціатив. Але це не одноразова акція — це стратегія з конкретною тактикою
трансформування виробництва, освіти, підходів, навіть ментальності.