Кластеризація в умовах глобалізації

2.5. Умови формування і розвитку кластерів

Результати, отримані на основі кластерного аналізу, можуть бути використані для виявлення в економічному інструментарії регіону недоліків у ланцюжку виробництва доданої вартості. Ланцюг виробництва доданої вартості кластеру є рядом чітко виражених етапів у виробничих процесах по випуску продукції чи наданню послуг. Кожен етап цього процесу додає вартості до продукції, що випускається, чи послузі і починається з вихідного профілюючого ресурсу постачальника, що вводиться, і закінчується на кінцевому виробнику, включаючи також будь-які можливі допоміжні послуги.

Прикладом розриву в ланцюжку виробництва доданої вартості може служити відсутність чи брак відповідних компонентів (наприклад, таких, як друковані плати) для кластеру, що виробляє електронну продукцію. Друковані плати є невід’ємним елементом для більшості електронних пристроїв і можуть поставлятися місцевими виробниками чи імпортуватися з-за меж регіону. Якщо на основі аналітичного аналізу з’ясовується, що галузь, яка виготовляє друковані плати, є ключовим елементом у кластері, що виробляє електронну продукцію, однак місцева концентрація цієї галузі нижче від середнього національного рівня, то в такому випадку в регіональному ланцюжку виробництва доданої вартості можна вважати виявленою “відсутню ланку”. У цьому випадку місцеві виробники електронної продукції потребують більше друкованих плат, ніж місцеві виготовлювачі в змозі виготовити, що, відповідно, викликає необхідність імпорту частини цих компонентів. Кластерний аналіз дає можливість розроблювану виробничої програми виявляти “відсутні ланки” у ланцюжках виробництва доданої вартості, як це наочно продемонстровано на прикладі з виробництвом друкованих плат. Виявлення “відсутніх ланок” дозволяє розроблювачам і координаторам мереж і кластерів також ефективніше орієнтувати інвестиційні програми, оптимізувати зусилля по залученню інвестицій і виробляти рішення щодо розвитку інфраструктури в тих районах, що вимагають найбільшої уваги, і які дозволять приносити найбільший результат за умови економічного сприяння розвитку регіону і його провідних галузей промисловості.

Розглянемо головні умови формування кластерів.

2.5.1. Близькість до ринків

Незважаючи на порівняно низьку вартість міжнародних перевезень, близькість до ринку є дуже важливою перевагою для процесу розвитку кластеру, особливо у випадках виробництва продукції, яку важко транспортувати, або продукції, процес виробництва якої вимагає постійної взаємодії з постачальниками вузлів і компонентів, чи безперервних контактів з її замовниками. Таку безперервність взаємодії локальних виробників із замовниками демонструють, наприклад, ті підприємства в кластерах, що виготовляють спеціалізоване упакування або тару. Схожі взаємовідносини складаються і з постачальниками засобів автоматизації для підприємств, що замовляють устаткування і програмні продукти для автоматизації свого виробництва.

Близькість до ринків допомогла створити і зміцнити текстильні кластери в районі Прато (провінція Тоскана, Італія) і в Кіото (Японія), фармацевтичний — у штаті Нью-Джерсі (США), страхові й аукціонні — у Лондоні. З наведених прикладів видно, що мережева форма соціальної організації суспільства існувала і раніше, причому в різних місцях, однак саме зараз парадигма нової технологічної революції забезпечила домінування мережевих структур у глобалізованій економіці. Згідно з концепцією мережевих структур відстань між двома точками скорочується, якщо вони обидві відіграють роль вузлів в тієї чи іншій мережевій формації, у порівнянні з тим, якби вони не належали до однієї мережі. Отже, у рамках тієї чи іншої мережевої структури потоки або мають однакову відстань до вузлів, або ця відстань дорівнює нулю. Виходячи з цього, відстань (соціальна, економічна, політична, фізична) до даної точки визначається в проміжку значень від нуля (якщо мається на увазі будь-який вузол у конкретній мережі) до нескінченності (якщо мається на увазі будь-яка точка, що знаходиться поза цією мережею). Таким чином, у сучасних умовах включення в мережеві структури чи виключення з них, поряд з формуванням відносин між мережами, визначає конфігурацію домінуючих процесів і функцій сучасного суспільства.

2.5.2.   Забезпеченість професійним трудовим пулом

Значна кількість кластерів, що отримали світове визнання, виникла і зміцнилася в безпосередній близькості від університетів і інших відомих центрів вищої освіти і технічної підготовки. Крім того, що така близькість кластерів до навчальних центрів сприяє їхньому доступу до дослідницьких можливостей, вона ще й важлива і з погляду створення престижу регіону і кластеру, прийому на роботу висококваліфікованих фахівців з науковими ступенями і випускників престижних вузів, а також одержання науково-технічної інформації. Наявність у регіоні центрів технічної освіти, дослідницьких лабораторій дозволяє підприємцям з фірм кластерів брати участь разом з ними в створенні високотехнологічних венчурних компаній.

Взаємодія місцевих фірм, університетів і різних освітніх центрів дозволяє створювати самі різноманітні форми ділового співробітництва. Наприклад, механізм партнерства “університет/про- мисловість” може виявлятися в різних формах — від грантів на навчання і стипендій для тих, хто отримав університетську освіту і продовжує наукову діяльність у рамках цільових дослідницьких програм і контрактів, до спільних проектів і консорціумних угод, програм виробничого навчання і пошуків формування нових мережевих структур. У плані функціональних завдань такі партнерства націлені на підвищення ступеня комерціалізації і дифузій технології, створення підприємств, що випускають побічні чи конверсійні вироби, підтримку стратегічних напрямів досліджень і технологічних розробок.

Багато які університети разом із кластерами здійснюють різного роду операції на основі венчурного капіталу з метою збільшення комерційного застосування розробок, для чого нерідко створюються ділові інкубаційні структури. У цих випадках кластери застосовують різні види фінансування: від прямих інвестицій до вкладень у фундаментальні дослідження, що мають перспективу наступної комерціалізації.

При створенні пулів необхідної для регіонів професійної робочої сили в даний час найбільш ефективні такі форми: навчання дорослого населення і його перепідготовка для підвищення конкурентоспроможності регіонів, розвитку їх у руслі політики “Стовпової дороги”. Для вирішення цього завдання необхідна серйозна організаторська робота. У країнах ОЕСР, зокрема в Норвегії і Фінляндії, освітня система в останні роки виявилася роздробленою між різними національними міністерствами, відомствами і департаментами на різних рівнях.17 В цих умовах головним завданням уряду стає координація освітньої діяльності, раціональне використання виділених на такі цілі коштів і недопущення фінансування дублюючих навчальних програм. Моніторинг пропонованих навчальних програм потрібний не тільки з погляду кращого використання призначених на навчання бюджетних коштів, але й з метою їх ефективнішого застосування для економічного розвитку регіонів, зокрема для підготовки функціонерів, здатних виявляти потреби регіонів у фахівцях відповідного профілю в довгостроковому плані.

Соціальні відносини між працею і капіталом на етапі глобалізації кардинально змінюються. Якщо розвиток IT прискорив концентрацію і глобалізацію капіталу і спричинив виникнення глобальної фінансової мережі світових центрів нагромадження капіталу, то праця як соціальна категорія одержала інший вектор трансформації. Усупереч песимістичним прогнозам, у світі виникає все більше робочих місць завдяки поширенню IT і становленню нової виробничої системи. У той час як капітал набуває глобального характеру, праця, навпроти, стає більш локальною, підкоряючись децентралізації, що посилюється, під впливом мережевих структур, кластерів. Праця послабляє свій колективний характер, диверсифікуючись і роздрібнюючись в залежності від здійснюваних операцій, стаючи усе більш індивідуалізованою з позицій умов праці працівників, їхніх можливостей і перспектив у рамках системи виробництва, що формується, якій властиві мінлива конфігурація, залучення зовнішніх джерел, активне використання субпідрядів і створення мережевих структур. В умовах бурхливого розвитку комплексних експортоорієнтованих мережевих структур (див. рис. 2.7), що взаємодіють між собою і поєднують виробничі процеси в одне ціле, одночасно здійснюється диференціація праці в глобальних масштабах, виражаючись в існуванні незліченної кількості індивідуальних форм.

Рис. 2.7. Сучасна експортоорієнтована економіка, заснована на кластерах, що стимулюють економічну активність
Джерело: SANDAG, San Diego Regional Technology Alliance, 1998, P.51.

Кластери — це інструмент для залучення працівників потрібного профілю, оскільки вони в змозі показати відносні розміри, перспективи й економічну значущість місцевих галузей промисловості. Організації, що займаються місцевим економічним розвитком, прагнуть посприяти компаніям, що входять у кластери, залучати до них фахівців, демонструючи розмах і широкий спектр регіональної активності в їхніх контрактних сферах діяльності. Наприклад, кластерний аналіз може висувати на передній план взаємозв’язки всередині high-tech галузей і відображати різноманіття наявних і пропонованих робочих місць у регіоні (від медичних послуг до аерокосмічного виробництва). Кластери також реалізують різні можливості по працевлаштуванню (для прикладу, у регіоні Сан-Дієго) і допомагають позбавитися сумнівів бажаючим зробити свій вибір при переїзді до нового місця роботи18. Таким чином, використання даних про кластери як ключові ланки у стратегії регіонального розвитку надає можливість регіонам зосереджувати ресурси на вирішенні специфічних завдань, підвищувати рівень ефективності і ступінь економічної взаємодії.

2.5.3. Наявність постачальників засобів виробництва й інших ресурсів

Вагома частка контрактів і трансакцій між розташованими поруч виробниками засобів виробництва і їхніми споживачами забезпечують підтримку інноваційній взаємодії фірм у багатьох промислових районах. У свою чергу, наявність і функціонування в цьому регіоні кластеру значно підвищує ефективність закупівель. Більш того, присутність у регіоні великої кількості виробників товарів і послуг значною мірою знижує ризики при їхній закупівлі, оскільки, у разі потреби, можна замінити постачальника продукції, вибрати подібну продукцію вищої якості. Якщо яка-небудь фірма не бере участь у діяльності кластеру, однак займається виробництвом конкурентної для кластеру продукції, то вона, не маючи доступу до тих переваг, що дає кластер, поступово буде витиснута з ринку. У кластері можуть брати участь й іноземні фірми, але лише у випадку, якщо вони вносять позитивний вклад у його розвиток. Участь у кластері дозволяє розширити фірмі доступ до нових методів роботи і сучасних технологій, домогтися більш ефективного матеріально-технічного постачання. Членство в кластері дає можливість здійснювати безпосереднє спостереження за діяльністю інших фірм-членів кластеру, вилучати з їхньої практики більш досконалі способи розвитку виробництва, обслуговування і маркетингу. До того ж участь у кластері не тільки набагато оперативніше підводить членів кластеру до необхідності впровадження інновацій, але й робить фірми-учасниці більш гнучкими і здатними до прискореного реагування на потреби ринку.

Існує побоювання, що в деяких випадках прийнятий у кластері єдиний підхід до конкуренції, групове мислення, що виникає з часом, можуть призвести до прагнення зберегти непорушними технологічні підходи і протидіяти новим методикам і ідеям, що, безперечно, буде знижувати переваги, створювані кластерами первісно.

Який же характер взаємовідносин промислових кластерів і промислових комплексів? Логічно очікувати, що промислові кластери повинні розміщатися усередині промислових комплексів (Cza- manski, 1973 р.). Ідентифікація інноваційних зв’язків усередині промислових комплексів за допомогою традиційного “В-Д” аналізу і методу графічних порівнянь дозволяє легко і точно визначити інноваційну й експортно-оперативну взаємозалежності активно працюючих у ньому кластерів.

Порівнюючи потоки товарів і послуг у Ломбардії з інноваційними взаємозв’язками між її галузями (представленими автором на рис. 2.8), можна виявити частковий збіг чи повну розбіжність цих зв’язків. Наведені порівняння дозволяють визначити ті сектори і напрями, де є економічно стійка основа для інноваційної активності, а саме:

  • від сектора хімікатів до паперового і текстильного кластерів;
  • між сектором хімікатів і сектором деревини і гуми (в обох напрямах);
  • між машинобудуванням і сектором деревини і гуми (в обох напрямах).

Зазвичай існує ряд промислових секторів, що активно обмінюються товарною продукцією, економічні взаємовідносини яких, як правило, характеризуються стійкими інноваційними зв’язками. Дивно, але в Ломбардії це не спостерігається (метал з машинобудуванням, метал із транспортними засобами, харчова промисловість усередині себе).

Рис. 2.8. Інноваційні взаємозв’язки кластерів та обмін товарами в Ломбардії (Італія)

Значно цікавішими в практиці Ломбардії є приклади того, що інноваційні взаємозв’язки виникають між двома галузями, що майже не обмінюються товарною продукцією чи послугами. Пояснюється це тим, що серйозні інновації можуть сприяти створенню нових економічних зв’язків між секторами.

Зі схеми видно, що машинобудування Ломбардії вводить нововведення в сектори транспортного устаткування, харчовий, паперовий і текстильний; у свою чергу, хімічний сектор — у транспортне устаткування і машинобудування; сектор деревини і гумової продукції вносить інновації в транспортне устаткування. В усіх розглянутих випадках передбачається, що інноваційні взаємозв'язки здійснюються на місцевому рівні без будь-якої серйозної економічної взаємодії.

3.5.4. Доступність специфічних місцевих природних ресурсів

На рисунку 2.9 графічно зображені промисловий кластер і його взаємозв’язки з покупцями і постачальниками (зверху і знизу), а також із двома факторами виробництва — спеціалізованими пулами робочої сили (праворуч) і загальними технологіями (ліворуч).

Рис. 2.9. Доступність специфічних місцевих природних ресурсів
Джерело: J. Kleinhenz, An Introduction to Ohio Clusters Project, 2000.

Дослідники кластерів помітили, що за різними частинами і гранями ромба можна простежити першопричини зародження і розвитку кластерів, що виникли в розглянутому регіоні завдяки певним історичним умовам. Найчастіше визначальним тут є приступність одного чи ряду спеціалізованих факторів, наявність необхідної інфраструктури, особливих навичок у населення, зручного географічного положення та ін. Наявність природних ресурсів також є одним із найістотніших факторів, завдяки якому виникла більшість таких сильних фінських кластерів, як лісовий, чорних і кольорових металів, паперу і картону, устаткування для захисту навколишнього середовища і ряд інших кластерів.

Іншим яскравим прикладом може служити розвиток шести основних кластерів у Норвегії, де в 1993 р. частка яких у ВВП країни склала 62,3%, а їхня частка в експорті країни досягла 77%. До числа найбільших з них відноситься нафтогазовий кластер, бурхливий розвиток якого почався в 70-ті роки після активного буріння і видобутку вуглеводнів на норвезькому шельфі Північного моря. Частка цього кластеру у ВВП країни складає 17,7%, а його основний капітал сягає чверті вартості всіх основних виробничих фондів країни. Як нафтогазовий, так і пов’язані з ним кластери — агрохарчовий, будівельний, морського транспорту виникли внаслідок наявності в країні багатих природних ресурсів. Такі ж є основи процвітання голландського транспортного кластеру, що своїм виникненням зобов’язаний центральному географічному положенню в Європі, мережі морських і річкових перевезень, високій ефективності роботи портів, і, у першу чергу, найбільшого у світі порту — Роттердама, а також навичкам, накопиченим голландцями завдяки своєму історичному досвіду мореплавства.

Pages: 1 2 3 4 5 6